[від грец. ????-??(?) — дерево і ????? — слово, вчення] — науково-дослідні, природоохоронні установи, створювані з метою збереження і вивчення у відповідних умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наук., культур., рек-реац. та ін. використання. Рішення про створення Д. п. загальнодерж. значення приймає Президент України, а місц. значення — обл. і районні ради та міські ради Києва і Севастополя. Управління парками здійснюється їх адміністраціями, до складу яких входять відповідні наук, підрозділи, служби охорони, госп. та ін. обслуговування. Правовий статус і режим Д. п. визначаються Законом «Про природно-заповідний фонд України» (1992), положеннями про названі парки та ін. нормат. актами. Відповідно до вказаного закону надані Д. п. земельні ділянки з усіма природ, ресурсами вилучаються з госп. використання. На тер. парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрол. колекцій. У межах Д. п. можуть виділяти експозиційну, наукову, рекреаційну та господарську зони. Проект організації території Д. п. розробляється спеціаліз. наук, та проект, установами і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває Д. п., за погодженням з М-вом охорони навкол. природ, середовища та ядер, безпеки України — щодо Д. п. загальнодерж. значення; органами цього м-ва на місцях — щодо Д. п. місц. значення. Держ. контроль за дотриманням режиму парків здійснюється названим м-вом, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими держ. органами. За порушення режиму Д. п. винні притягуються до встановленої законом юридичної відповідальності.
Ю. С. Шемшученко.
