— грошовий вираз вартості товару, що базується на суспільно необхідних затратах праці (див. Ціноутворення). В умовах капіталістичного товарного виробництва Ц. під впливом конкуренції та анархії виробництва стихійно коливаються навколо вартості, залежно від співвідношення попиту і пропозиції товарів. За імперіалізму поширилася практика застосування монопольних цін з метою захоплення ринків і одержання максимального прибутку. Екон. політика капіталістичних д-в спрямована на регулювання Ц. товарів в інтересах монополій. Але, незважаючи на втручання бурж. д-ви в цей процес, ціноутворення має стихійний характер. За соціалізму функціонування Ц. зумовлюється існуванням товарно-грош. відносин і діянням вартості закону. На основі сусп. власності на засоби виробн., плановості виробн. і діяння основного економічного закону соціалізму формуються планові Ц., які є одним з важливих важелів господарського механізму. В соціалістичному суспільстві існує взаємопов'язана з держ. планом і бюджетом система Ц., яка складається з оптових Ц. на пром. продукцію, закупівельних Ц. на продукцію с. г., роздрібних Ц. на товари нар. споживання, тарифів і Ц. на комунальні та побутові послуги, послуги транспорту, зв'язку, електро- і теплоенергію тощо. До роздрібних цін належать також Ц. колг. ринку, що формуються під впливом співвідношення попиту і пропозиції, рівня держ. роздрібних Ц. та наявності товарів у сфері держ. торгівлі. Серед оптових цін пром-сті розрізняють оптові Ц. підприємств (собівартість плюс прибуток), за якими продукцію реалізують підприємства, а також оптові Ц. пром-сті (складаються з оптових Ц. підприємств і постачально-збутової націнки), за якими підприємства одержують пром. продукцію. Крім того, оптові Ц. на деякі види продукції, залежно від рівня трансп. витрат, а також роздрібні Ц., залежно від рівня заробітної плати в тому чи іншому регіоні, місця виробн. і споживання окремих видів продукції, поділяють на єдині та поясні (зональні). Встановлюють також оптові розрахункові Ц., які затверджують диференційовано для підприємств певної галузі або регіону з неоднаковими об'єктивними умовами виробн., а отже і різними виробничими затратами. Такі розрахункові Ц. діють в межах даної галузі (району). Реалізацію продукції ін. галузям здійснюють за цінами єдиного рівня. Серед оптових і роздрібних Ц. єсезонні (на овочі, фрукти тощо) і тимчасові (на товари нар. споживання підвищеної якості та ін.), договірні оптові Ц. на окремі партії нових видів товарів.
В СРСР діє система органів ціноутворення, за допомогою яких соціалістична д-ва здійснює єдину політику Ц., спрямовану на дальше підвищення ефективності сусп. виробн. і добробуту трудящих. Органи ціноутворення очолює Держ. к-т СРСР по цінах (Держкомцін СРСР). В союзних і авт. республіках функціонують відповідні респ. держ. к-ти по цінах, а в областях (краях) — обласні (крайові) відділи Ц.; всі вони мають подвійну підпорядкованість (відповідно — Раді Міністрів республік і Держкомцін СРСР, обласним Радам нар. депутатів і Держкомцін союзної республіки). Держкомцін союзних республік затверджує оптові Ц. на засоби виробн., що випускають підприємства респ. підпорядкованості, а також оптові й роздрібні Ц. на значну групу товарів нар. споживання. Обласні (крайові) відділи Ц. затверджують Ц. на продукцію місц. виробн. (овочі й фрукти, сувенірні виробн. тарифи на комунальні й побутові послуги тощо). Відповідні права щодо встановлення Ц. мають також м-ва, об'єднання і підприємства (продукція внутрішньогалузевого споживання, запасні частини та ін.). В країні й республіці відповідно до рішень партії і уряду здійснюється єдина держ. політика стабільності Ц. на основні продовольчі й непродовольчі товари для населення з метою підвищення добробуту трудящих в умовах постійного зростання рівня заробітної плати і суспільних фондів споживання, збільшення виробництва товарів нар. споживання, поліпшення їхньої якості й асортименту. На велику групу товарів першорядного значення рівень роздрібних Ц. не змінюється протягом більш як 20 років (хліб, борошно, крупи, м'ясо, молоко, масло, цукор тощо), а квартирна плата залишається незмінною з 1930 і є значно нижчою, ніж витрати на
буд-во й утримання житла. Роздрібні Ц. на товари дитячого асортименту, на більшість медикаментів, на м'ясо-мол. продукцію нижчі від суспільно необхідних витрат на їх виробн., і ця різниця покривається з держ. бюджету. Водночас, беручи до уваги характер потреб, що їх задовольняють ті чи ін. товари, співвідношення попиту і пропозиції на них, на деякі товари встановлюють Ц. вищі від їхньої вартості (автомобілі, ювелірні вироби та ін.). В міру нагромадження відповідних товарів нар. споживання і зниження витрат на їхнє виробн. Ц. на них знижують. На однакові види товарів однієї споживної вартості Ц. встановлюють одного й того самого рівня, незалежно від величини собівартості їхнього виробн. на різних підприємствах і з урахуванням рівня якості товарів. Для забезпечення госпрозрахункових умов роботи підприємств, поліпшення еквівалентності обміну продукції, зростання виробн. і підвищення його ефективності в країні й республіці за останні роки проведено дві масові зміни оптових Ц. у пром-сті (1967 та 1982); відповідно до рішень Травневого (1982) пленуму ЦК КПРС1.І 1983 підвищено закупівельні ціни на м'ясо, молоко, зерно, цукрові буряки, картоплю та ін. с.-г. продукцію.
Літ.: Маркс К. Заробітна плата, ціна і прибуток. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 16; Ленін В. І. Про єдиний господарський план. Повне зібрання творів, т. 42; Козлова К. Б., Энтов Р. М. Теория цены. М., 1972; Яковец Ю. В. Цены в плановом хозяйстве. М., 1974; Лукинов И. И. Воспроизводство и цены. М., 1977; Цена в хозяйственном механизме. М., 1983.
М. С. Калита.
