(УПАЦ) — обновленська течія всередині Руської православної церкви. Виникла на Україні після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції внаслідок пристосування церкви до нових сусп. умов. У жовтні 1923 укр. обновленці на своєму першому помісному соборі утворили незалежну церкву — УПАЦ з власним синодом у Харкові. 2-й всеукр. помісний собор (1925) засудив прихильників моск. патріарха Ти-хона за контрреволюц. діяльність. З переходом церк. керівництва на позицію лояльного ставлення до Рад. влади зник грунт для дальшого існування УПАЦ. Незабаром після Великої Вітчизн. війни 1941—45 обновленство остаточно самоліквідувалося. Діяльність УПАЦ не мала нічого спільного з контрреволюц. діяльністю Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
