(ІПЦ) — монархічно-релігійне угруповання. Виникла в кін. 20-х рр. 20 ст. як реакція контрреволюц. православного духівництва на перехід церкви на лояльні щодо Рад. влади позиції. Керівництво ІПЦ звинувачувало руську православну церкву в зраді "істинному православ'ю". ІПЦ забороняла віруючим працювати в рад. установах, колгоспах, школах, проводила підривну антирад. діяльність, аж до терористичних актів проти активістів. Для відправлення культу створювалися нелегальні церкви й монастирі. Під впливом соціалістичної дійсності антирад. діяльність ІПЦ зазнала краху.
|
