Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow руз-ряс arrow РУСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
   

РУСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

— одна з найбільших церков у православ'ї. Почала складатися в 11 ст., після хрещення Русі. Тоді ж виникли перші монастирі, які поклали початок церк. землеволодінню. Р. п. ц. незабаром перетворилася на могутнього феодала землевласника. Спочатку Р. п. ц. підлягала константинопольському патріархові, який ставив на чолі її грец. митрополитів. У 1051 Ярослав Мудрий поставив на чолі Р. п. ц. руського митрополита Іларіона і створив Київ. митрополію. В 1328 митрополію перенесено до Москви. В 1448 собор єпископів Р. п. ц. оголосив її автокефальною (незалежною) від константинопольського патріарха, главою церкви поставив митрополита московського і всієї Русі. Зі створенням Моск. патріархії (1589) зросло міжнар. значення Р. п. ц.

Після Люблінської унії 1569 Україну загарбала Польща, де держ. релігією був католицизм. За Брестською унією 1596 частина православного духівництва пішла на об'єднання з католицькою церквою (див. Уніатська церква). Після возз'єднання України з Росією 1654 на Лівобережжі унію було ліквідовано. На Правобережжі її скасовано 1839. Уніатська церква лишилася тільки на зх.-укр. землях. У 1653—56 патріарх Никон провів уніфікацію богослужебних книг і реформу церк. обрядів. Це стало приводом для розколу Р. п. ц. (див. Старообрядництво). За Петра 1 проведено церк. реформу, що скасувала патріаршество (1721). Для управління церквою створено Синод, що підлягав світській владі. Реформа остаточно перетворила Р. п. ц. на частину держ. апарату. В 1764 проведено секуляризацію церковних земель (на Лівобережній Україні — — 1786—88, на Правобережній — 1793). Православне духівництво було вірною опорою царизму. Велику Жовтн. соціалістичну революцію Р. п. ц. зустріла вороже, діяла в союзі з білогвардійцями та інтервентами. Проти революції виступала й створена 1919 укр. бурж. націоналістами Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Підтримка широкими верствами віруючих Рад. влади примусила духівництво Р. п. ц. переглянути своє ставлення до неї (див. Обновленці). Укр. обновленні 1923 на своєму першому соборі в Харкові створили незалежну від моск. Синоду Українську православну автокефальну церкву (УПАЦ). Перемога соціалізму в СРСР відіграла вирішальну роль в остаточному переході Р. п. ц. на позиції лояльного ставлення до Рад. влади. В роки Великої Вітчизн. війни Р. її. ц. проводила патріотичну діяльність, збирала кошти у фонд оборони. Водночас на окупованій території частина духівництва Р. п. ц. співробітничала з фашист. загарбниками. Львівський собор 1946 виніс рішення про ліквідацію Брестської унії 1596 і об'єднання з Р. п. ц. (на Закарпатті унію скасовано 1949). Нині Р. п. ц. підтримує політику Рад. д-ви, бере участь у русі прихильників миру, з 1961 вона є членом Всесвітньої ради церков. Р. п. ц. очолює патріарх московський і всія Русі Пимен (з 1971). При ньому є Синод. Р. п. ц. поділяється на єпархії. Укр. єпархіями управляє митрополит київський і галицький. Р. п. ц. має навч. заклади — семінарії, дві академії, видає щомісячник "Журнал Московской патриархии" та ін. церк. л-ру. У Львові виходить журн. "Православний вісник".

Д. П. Кирик.

 

Схожі за змістом слова та фрази