(КПВ). Засн. нелегально З.ІІ 1930 в Гонконзі на конференції 3-х комуністичних орг-цій В'єтнаму, скликаній за ініціативою Хо Ші Міна. І пленум ЦК КПВ (жовтень 1930) прийняв програму партії та перейменував її на Компартію Індокитаю (КПІК). До 1931 діяла як авт. частина Французької комуністичної партії. В 1931 вступила до Комінтерну. В 1930—31 керувала виступами трудящих проти франц. колонізаторів та місц. феодалів. І з'їзд КПІК (1935) прийняв рішення про створення єдиного антиімперіалістичного фронту народів Індокитаю. В 1936—39 діяла напівлегально. В 1937 за ініціативою КПІК створено Демократич. фронт Індокитаю. В 1940—45 керувала боротьбою нар. мас проти япон. окупантів. В 1941 КПІК заснувала Лігу боротьби за незалежність В'єтнаму (В'єтмінь). Під керівництвом КПіК перемогла Серпнева революція 1945 у В'єтнамі. В листопаді 1945 в складних внутр. і міжнар. умовах ЦК КПІК заявив про саморозпуск партії. В 1946 за ініціативою комуністів з орг-цій В'єтміню та ін. створено Лігу в'єтн. народу (Л'єн-В'єт). В 1946—54 комуністи очолювали боротьбу в'єтн. народу проти франц. інтервентів. II з'їзд КПІК (1951), скликаний за рішенням Постійного бюро ЦК КПІК, прийняв нові програму та статут, перейменував в'єтн. секцію КПІК на Партію трудящих В'єтнаму (ПТВ), ухвалив рішення про вихід партії з підпілля. В 1951 В'єтмінь і Л'єн-В'єт утворили Об'єднаний нар. фронт (ОНФ). Після поділу В'єтнаму на дві частини на основі Женевських угод 1954 на базі ОНФ 1955 створено Вітчизн. фронт В'єтнаму (ВФВ). III з'їзд ПТВ (1960) визначив її курс на побудову соціалізму в ДРВ, розвиток нар.-демократичної революції в Пд. В'єтнамі, мирне об'єднання країни, прийняв новий статут. В 1964—73 ПТВ мобілізовувала нар. маси на боротьбу проти агресії США у В'єтнамі. Після повалення маріонеткового режиму у Пд. В'єтнамі (1975) і проголошення єдиної Соціалістичної Республіки В'єтнам (2.VІІ 1976; СРВ) IV з'їзд ПТВ (грудень 1976) намітив шляхи дальшого будівництва соціалізму в СРВ, затвердив завдання 2-го п'ятирічного плану розвитку нар. г-ва (1976—80), прийняв новий статут партії і перейменував її на КПВ. КПВ відіграє керівну роль в єдиному Вітчизняному фронті В'єтнаму (ств. 1977). Брала участь у нарадах комуністич. і робітн. партій 1957, 1960. Чисельність — понад 1,5 млн. чол. (1978). Ген. секретар ЦК — Ле Зуан (з 1960). Друк. органи: ЦО — газ. "Нян зан", теор.— щоміс. журн. "Тап чі конг шан" ("Журнал комуніста", з 1956).
Літ.: IV съезд Коммунистической партии Вьетнама. Пер. с вьетн. М., 1977; Хо Ши Мин. О Ленине, ленинизме и нерушимой советско-вьетнамской дружбе. Пер. с вьетн. М., 1970; Ле Зуан. Избранные статьи и речи. Пер. с вьетн. М., 1971; Краткая история Партии трудящихся Вьетнама. Пер. с вьетн. М., 197І.
