- вид життєрадісної легкої лірики, поширений у європейській літературі 16-19 ст. Назва походить від пізньогрец. збірки віршів "Анакреонтика", що є наслідуваннями Анакреонта. В А. п. оспівуються радощі життя, кохання, вино, іноді трапляються мотиви вільнодумства. Вірші в дусі А. п. писали рос. поети 18-19 ст. Г. Дер-жавін, М. Язиков, А. Дельвіг, юний О. Пушкін. В укр. поезії пізнім відгомоном анакреонтичної лірики є деякі вірші 0. Олеся (напр., "Чари ночі").
|
