(грец.— супроводжуваний співом) — давньогрец. пісенна поезія 7—5 ст. до н. е. Мелічні твори — сольні й хорові — виконувались під акомпанемент муз. інструмента. Іноді спів супроводився танцями. В одноголосій (монодійній) пісенній ліриці знайшли відображення соціально-політ. відносини і особисті почуття (Алкей, Сапфо, Анакреонт). Хорова меліка оспівувала богів і героїв; найвищого розквіту досягла в одах Піндара.
Г. Ф. Семенюк.
