— сукупність установ і закладів сан.-епідеміол. профілю МОЗ України, відповід. підрозділів МО України, МВС України, Держ. прикорд. служби України, СБУ, що вирішують завдання організації та проведення заходів, спрямованих на створення безпечних для здоров'я умов побуту, праці, навчання, відпочинку та ін. сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекц. хвороб, нагляду за реалізацією держ. політики у сфері забезпечення сан. та епідемічного благополуччя населення.
Установи та заклади державної С.-е. с. У. здійснюють свою діяльність на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994), Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та положень про державну С.-е. с. У. відповід. міністерств і відомств.
С.-е. с. У. очолює головний держ. сан. лікар України — перший заст. міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільняється з неї КМ України. Головний держ. сан. лікар України з питань держ. сан.-епідеміол. нагляду підзвітний безпосередньо КМ України. Відповідні головні держ. сан. лікарі здійснюють керівництво сан.-епідем. службою в: АР Крим; областях; містах Києві га Севастополі; районах, містах, районах міст; на вод., залізнич., повітр. тр-ті; на об'єктах з особл. режимом роботи; в системі МО України, МВС України, Держ. прикорд. служби України та СБУ. Осн. напрямами діяльності державної С.-е. с. У. є: здійснення держ. сан.-епідеміол. нагляду; визначення пріоритет, заходів у профілактиці захворювань, а також в охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини; встановлення факторів навкол. середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення сан. та епідеміол. благополуччя населення; запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у т. ч. карантинних) та небезпечних інфекц. хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекц., масових неінфекц. захворювань, отруєнь і радіац. уражень людей; держ. облік інфекц. і профес. захворювань та отруєнь; видача висновків держ. санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; встановлення сан.-гіг. вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гіг. сертифіката на неї; методичне забезпечення і здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
М. І. Єрофеєв.
