Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГАРАНТІЇ КОНСТИТУЦІЙНІ
   

ГАРАНТІЇ КОНСТИТУЦІЙНІ

- вид правових гарантій. г. к. є механізмом забезпечення дотримання, виконання, застосування і використання конст. та ін. норм права органами держ. влади, місц. самоврядування, їхніми посад, особами, іншими фіз. і юрид. особами. г. к. мають найвищу юрид. силу, є основою правових гарантій. г. к. спрямовані насамперед на охорону Конституції України, а також охорону передбачених нею інститутів: основ держ. і сусп. ладу; прав, свобод і обов'язків людини та гр-нина; форм прямого народовладдя; Президента України; органів законодавчої, викон. і судової влади; інститутів місц. самоврядування, тер. устрою України та ін.

г. к. є нормативними і організаційними. У свою чергу, нормат. гарантії поділяються на матеріальні і процесуальні. Пріоритетний вид нормат. гарантій — норми-принципи, зокрема ті, які забезпечують права і свободи людини та громадянина (ст. 21—64 Конституції), насамперед щодо невідчужуваності, непорушності, невичерпності, рівності, необмежува-ності конст. прав і свобод людини і гр-нина, рівності гр-н, презумпції невинуватості особи, принципу неприпустимості зворот, дії закону або ін. нормат.-правового акта в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тощо. До нормативно-правових г. к. належать також юрид. відповідальність та юрид. обов'язки, передбачені Осн. Законом д-ви. Систему opr. гарантій становлять: Український народ, Українська держава, органи держ. влади — Верховна Рада України (ст. 85, 92), Президент України (ст. 102, 106), Кабінет Міністрів України та ін. центр, органи викон. влади (ст. 116), Конституційний Суд України (ст. 147, 150), органи правосуддя (ст. 124, 129), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 101), органи прокуратури (ст. 121), місц. державні адміністрації (ст. 118, 119), а також органи місцевого самоврядування (ст. 143, 144), Збройні Сили України, ін. військові формування та правоохоронні органи д-ви (ст. 17), органи міжнар. організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55), адвокатура (ст. 59), політ, партії і громад, орг-ції (ст. 36, 37), ЗМІ.

Конст. гарантіями у вузькому розумінні є гарантії щодо самої Конституції України як нормат.-правового акта, зокрема її положення про сутність і місце Конституції у системі права та внесення до неї змін. Так, за ст. 8 Осн. Закону України Конституція має найвищу юрид. силу. Закони та ін. нормат.-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати. Законопроект про внесення змін до Конституції може бути поданий до ВР України лише Президентом України або не менш як третиною нар. депутатів конст. складу Верх. Ради (ст. 154). При цьому законопроект про внесення змін до Конституції (крім розд. І «Загальні засади», розд. III «Вибори. Референдум» і розд. XIII «Внесення змін до Конституції України»), попередньо схвалений більшістю конст. складу ВР України, вважається прийнятим, якщо на наступній сесії Верх. Ради за нього проголосувало не менш як дві третини її конст. складу (ст. 156). Щодо законопроектів про внесення змін до розділів І, III, XIII, то, як зазначається у Конституції (ст. 156), вони подаються до ВР Президентом України або не менш як двома третинами конст. складу Верх. Ради України і за умови їхнього прийняття не менш як двома третинами її конст. складу затверджуються всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, НІ, XIII цієї Конституції з одного й того ж питання можливе лише до ВР наступного скликання. Окр. положення Конституції України відповідно до її розд. XIII є незмінними. Згідно зі ст. 157 Осн. Закон д-ви не може бути змінений, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і гр-нина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення тер. цілісності України. Крім того, Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзв. стану (ст. 157). З метою забезпечення стабільності Осн. Закону Конституція України містить положення про те, що законопроект про внесення до неї змін, який розглядався Верх. Радою і не був прийнятий як закон, може подаватися на повтор, розгляд не раніше ніж через рік.

BP України протягом терміну своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції (ст. 158). Обговоренню законопроекту про внесення змін до Конституції має передувати допарлам. його розгляд Конст. Судом України. Відповідно до ст. 159 законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верх. Радою за наявності висновку Конст. Суду щодо відповідності законопроекту вимогам ст. 157 і 158 чинної Конституції України.

В. Ф. Погорілко.

 

Схожі за змістом слова та фрази