Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow гант-гд arrow ГАРАНТІЇ ПРАВОВІ
   

ГАРАНТІЇ ПРАВОВІ

- один з видів гарантій, встановлених рад. законами для забезпечення використання, додержання, неухильного виконання і правильного застосування норм права всіма органами д-ви, громад. орг-ціями, службовими особами і громадянами. Встановлення і постійне вдосконалювання Г. п. є однією з умов забезпечення соціалістичної законності, розвитку соціалістичної демократії, зміцнення правової основи держ. і громад. життя. В системі Г. п. виключне значення надано конституційним гарантіям, які мають найвищу юрид. силу й становлять основу правового регулювання сусп. відносин. Разом з тим додержання конституційних принципів, зокрема принципу верховенства закону в системі правових актів, рівності всіх громадян перед законом, демократизму, демократичного централізму й гласності в правотворчості й застосуванні права тощо, забезпечують законність у процесі реалізації права. На забезпечення законності спрямовано й конституційні норми, які закріплюють такі гарантії прав особи, як свобода наук., тех. і художньої творчості; свобода совісті; право нар суд. захист; право оскарження дій службових осіб, держ. і громадських органів; право брати участь в управлінні держ. і громад. справами, в обговоренні й прийнятті законів тощо. Конституцією СРСР громадянам гарантуються недоторканність особи, недоторканність житла. В ній підкреслюється, що особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються законом. Ефективним засобом забезпечення законності правотворчості й реалізації права є процесуальні гаран-т і ї. Вони набувають особливого значення у відправленні судочинства. Ці гарантії знаходять свій вияв у певному, встановленому процесуальним законом, порядку проведення тієї або ін. слідчої чи суд. дії у кримінальних і цивільних справах. Тут вони виступають як осн. принципи, що визначають соціалістичний демократизм, природу й політ. спрямованість рад. судочинства. Неухильне додержання соціалістичної законності, обов'язку офіц. осіб порушити кримінальну справу й розкрити злочин, гласності судового розгляду, захисту процесуального, мови судочинства й незалежності суддів тощо є найважливішими, гарантованими законами засобами досягнення мети судочинства. Вона полягає у встановленні об'єктивної істини в справі, забезпеченні законності, обгрунтованості і справедливості вироків і рішень суду; охороні трудових, майнових, особистих та ін. прав громадян, а також здійсненні виховної функції судочинства. Процесуальний порядок притаманний і діяльності адм. органів (виконкомів місц. Рад нар. депутатів, їхніх відділів і управлінь та ін.) у розв'язанні суперечок про право в адм. відносинах, при застосуванні заходів адм. впливу, при розгляді скарг тощо (див. Адміністративна юрисдикція). Важливим видом Г. п. є активно-вольові дії орг. характеру, соціально спрямовані на забезпечення законності в процесі реалізації права. До них належать усі види контрольної діяльності (див., напр., Народний контроль), наглядова діяльність органів прокуратури (див. Прокурорський нагляд), діяльність держ. арбітражу (див. Арбітраж в СРСР). Закономірність зміцнення правової основи держ. і громад. життя в умовах соціалістичного суспільства зумовлює тенденцію до постійного зростання і вдосконалювання Г. п. в Рад. д-ві. Конституція СРСР 1977 найширше визначила реальний комплекс Г. п.- складової частини соціалістичної демократії.

Літ.: Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістич-них Республік. К., 1977.

П. О. Недбайло, Є. В. Назаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази