- визволення Радянським Союзом споконвічних українських земель - Західної України (1939), Північної Буковини (1940) та Закарпатської України (1945) з-під гніту іноземних поневолювачів і входження цих земель, згідно з одностайною волею їх населення, до СРСР зі включенням до складу УРСР.
Після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції й утворення Укр. Рад. Республіки через агресивний курс міжнар. імперіалізму частина споконвічних укр. земель була насильно включена до складу іноз. країн. Внаслідок допомоги англо-амер. і франц. реакц. кіл та укр. бурж. націоналістів Зх. Україну (Сх. Галичину та Зх. Волинь) у вересні 1920 загарбала бурж.-поміщицька Польща; Пн. Буковину, незважаючи на рішення Буковинського народного віча 1918 про возз'єднання Буковини з Рад. Україною, окупувала в листопаді 1918 боярська Румунія; Закарп. Україну, всупереч рішенню Закарпатських всенародних зборів 1919 в м. Хусті про возз'єднання Закарп. України з УРСР, включили до складу бурж. Чехословаччини (див. Версальсько-Вашінгтонська система).
Загарбання зх.-укр. земель іноз. імперіалістами стало актом насильства над волею їхнього населення, яке походить від давньоруської народності часів Київської Русі - спільної колиски трьох братніх народів - російського, українського і білоруського. Воно протягом багатьох віків вело героїчну визвольну боротьбу проти іноз. поневолювачів (польських панів, австр. феодалів, рум. бояр і угор. баронів) та місц. укр. поміщиків і капіталістів, за возз'єднання з Україною. Величезний вплив на цю боротьбу мав революц. рух у Росії, особливо перемога Великої Жовтн. соціалістич. революції. Трудящі Західної України, Пн. Буковини і Закарпаття не мирилися з насильницьким відірванням їх від Рад. України, з жорстокою екон. експлуатацією, соціальним і нац. гнобленням. Під керівництвом комуністичних орг-цій вони вели революц. боротьбу за соціальне і нац. визволення, за возз'єднання в єдиній Радянській соціалістичній державі.
Класові виступи, утворення Рад робітн. депутатів у Стебнику, Дрогобичі та ряді ін. міст, боротьба проти буржуазно-націоналістичного уряду т. з. "Західноукраїнської народної республіки", встановлення Рад. влади на Закарпатті 1919 і в 20 повітах Зх. України 1920, Хотинське повстання 1919 і Та-тарбунарське повстання 1924, масові страйки робітників і демонстрації трудящих під лозунгами: "Геть іноземних окупантів! ", "Хай живе Радянський Союз!", "За возз'єднання з Радянською Україною!", страйки с.-г. робітників, масові сел. повстання в 1930-33, барикадні бої у Львові 1936- це далеко не повний перелік революц. виступів нар. мас зх.-укр. земель проти іноз. загарбників та "своїх" поневолювачів, за возз'єднання з Рад. д-вою.
Рад. народ і його уряд не визнавали загарбання зх.-укр. земель іноз. імперіалістами і не раз виступали за мирне розв'язання спірних тер. питань. Але бурж. кола Польщі, Румунії й Чехословаччини не зважали на миролюбні пропозиції СРСР.
У вересні 1939 гітлерівська Німеччина почала загарбницьку війну в Європі, окупувала Польщу, внаслідок чого польс. бурж. д-ва розпалася. Союз PCP виявив законну турботу про долю братнього населення Зх. України, якому загрожувало фашист. поневолення. 17.IX 1939 рад. війська за розпорядженням Уряду СРСР перейшли рад.-польс. кордон і взяли під свій захист життя і майно населення Зх. України. Трудящі цього краю радо зустріли свою визволительку - Рад. Армію. Виконуючи одностайну волю населення, Народні Збори Західної України (засідали 26-28.Х 1939) одноголосно прийняли декларації: про встановлення Рад. влади на всій тер. Зх. України, про входження її до складу УРСР, про конфіскацію поміщицьких земель і передачу їх без викупу в користування трудового селянства, про націоналізацію банків і великої пром-сті. 1.ХІ 1939 Верховна Рада СРСР, заслухавши і обговоривши заяву Повноважної комісії Народних Зборів, прийняла закон про включення Зх. України до складу СРСР з возз'єднанням її з УРСР. 15.ХІ 1939 позачергова третя сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон про входження Зх. України до складу УРСР.
У червні 1940 Рад. уряд запропонував урядові Румунії, в інтересах відновлення справедливості, повернути Рад. Союзові Бессарабію і передати йому Пн. Буковину, населення якої зв'язане з Рад. Україною як спільністю істор. походження, так і єдністю нац. складу, мови і культури. Рум. королівський уряд 28.VІ 1940 прийняв миролюбну пропозицію Уряду СРСР. Того ж дня рад. війська вступили в міста і села Бессарабії і Пн. Буковини. Населення зустріло їх з величезною радістю. 2. VIII 1940 Верховна Рада СРСР своїм законом включила Пн. Буковину і Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії до складу УРСР. 15.VІІІ 1940 Президія Верховної Ради СРСР, відповідно до закону від 2.VIII 1940, видала укази про націоналізацію банків, пром.і торг. підприємств, залізничного і водного транспорту і засобів зв'язку та про націоналізацію землі на території Північної Буковини.
Всесвітньо-істор. перемога рад. народу над фашизмом у 2-й світовій війні привела до завершення істор. процесу возз'єднання укр. земель в єдиній Рад. соціалістичній д-ві. Восени 1944 Рад. Армія визволила від гітлерівських загарбників Закарп. Україну. Закарпатці створили тимчасові органи народної влади - народні комітети. В краї розгорнувся всенар. рух за входження його до складу СРСР і возз'єднання з УРСР. 26.ХІ 1944 в Мукачеві відбувся Перший з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України. Виражаючи одвічні мрії і прагнення трудящих Закарпаття, він прийняв Маніфест про возз'єднання Закарп. України з Рад. Україною і про вихід її зі складу Чехословаччини. 29. VI 1945 в Москві було підписано радянсько-чехословацький договір, за яким Закарпатську Україну возз'єднано з Рад. Україною і включено до складу СРСР. Того самого дня 7-а сесія Верховної Ради УРСР палко вітала історичний акт включення Закарпатської України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР.
Возз'єднання всіх укр. земель в єдиній Рад. соціалістичній д-ві знаменувало здійснення споконвічних мрій і прагнень укр. народу. Воно було подією великого істор. значення. Возз'єднання створило найсприятливіші умови й можливості для всебічного розвитку економіки і культури, для піднесення матеріального добробуту, відкрило могутні джерела бурхливого розквіту всіх матеріальних і духовних сил трудящих цих укр. земель. Увійшовши в братню сім'ю рад. народів, трудящі зх. областей України стали рівноправними членами вільного соціалістичного суспільства. Спираючись на повсякденну допомогу Рад. д-ви, братерську допомогу всіх народів СРСР, робітники й селяни зх.-укр. земель під керівництвом Комуністичної партії за короткий істор. строк побудували соціалістичну пром-сть, соціалістичне сільське господарство, добилися значних успіхів у розвитку української радянської культури и підвищенні свого добробуту.
Возз'єднання укр. народу є органічним результатом перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції, торжеством великого вчення марксизму-ленінізму. Воно могло здійснитися тільки в умовах рад. соціалістичного ладу, завдяки ленінській політиці дружби народів і тій безкорисливій підтримці, яку укр. народ завжди діставав і дістає від братніх народів СРСР і насамперед - від рос. народу. Возз'єднання зх.-укр. земель в єдиній Українській Рад. державі є величезною істор. перемогою не лише
трудящих України, а й усіх народів багатонац. соціалістичної Вітчизни. Карта с. 357. Літ.: Ленін В. І. Про Україну, ч. 1 - 2. К., 1977; Брежнєв Л. І. Про п'ятдесятиріччя Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Доповідь на спільному урочистому засіданні Центрального Комітету КПРС, Верховної Ради СРСР і Верховної Ради
РРФСР у Кремлівському Палаці з'їздів 21 грудня 1972 року. К., 1973; Щербицкий В. В. Советская Украина. М., 1977; Матеріали спільного урочистого засідання ЦК КП України і Верховної Ради Української PCP, присвяченого 50-річчю утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 15 грудня 1972 року.. К., 1972; Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі. Збірник документів і матеріалів. К., 1949; История государства и права Украинской ССР. К., 1976; Історія Української PCP, т. 6. К., 1977; Бєлоусов С. М. Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі. К., 1951; Бабій Б. М. Возз'єднання Західної України з Українською PCP. К., 1954; Герасименко М. П., Дудикевич Б. К. Боротьба трудящих Західної України за возз'єднання з Радянською Україною 1921 -1939 pp.). К., 1955; Торжество історичної справедливості. Закономірність возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі. Львів, 1968.
Б. М. Бабій, С. М. Бєлоусов.
