Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow вин-вій arrow ВИНЯТКОВЕ СУДОЧИНСТВО В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ
   

ВИНЯТКОВЕ СУДОЧИНСТВО В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ

- судопровадження, здійснюване військ, та ін. надзв. судами за гетьмана П. Скоропадського. Запроваджене законом РМ Укр. д-ви від 30.У 1918. Ним було визначено, що до військ, судів притягуються старшини, підстаршини, козаки, арм. урядовці за скоєні під час служби або навч. зборів злочини, зазначені у військ, статуті про кари і в заг. крим. законах про служб, злочини. Якщо злочин було скоєно разом з цив. особами, то винні військовослужбовці відповідали перед військ, судами. Останнім були підсудні й цив. особи за ухилення від військ, повинності, навч. зборів та мобілізації, за злочини, скоєні разом з військовими, а також демобілізовані, які вчинили такі злочини під час дійсної служби або навч. зборів. Законодавець використовував і поняття виняткової підсудності під час війни або воєнного стану. їй підлягали цив. особи за держ. зраду, шпигунство, заколот проти влади, ворожу агітацію, напад на військовиків під час виконання ними служб, обов'язків, за знищення або пограбування військ, складів, телефонів, телеграфів, будівель, приладів, водопостачання, засобів пересування, а також за вбивство, грабежі і зґвалтування. Якщо разом з цив. особами у названих злочинах брали участь військові, вони теж відповідали перед військ, судом. Винятковій підсудності під час війни і воєнного стану підлягали також цив. і духовні особи, що перебували на службі як у військ, інституціях, так і в організаціях, котрі обслуговували армію і підпорядковувалися військ, начальникам; старшини іноз. армій, які обслуговували укр. частини, коли не було щодо них окр. вказівки; прислуга осіб, зазнач, вище; кореспонденти, постачальники, торговці, робітники, візники, які супроводжували військо.

Передбачалося, що жителі завойованих територій теж повинні притягатися до військ, суду в порядку виняткової підсудності, але в суворо зазначених випадках: а) у разі відсутності там заг. судів — за всі злочини; б) при наявності заг. судів — за всі злочини, передбачені вказаною вище винятковою підсудністю для своїх гр-н, окрім держ. зради, а також за злочинні дії, які могли визначатися наказом командувача армії. 21.VI 1918 РМ ухвалила новий закон про організацію військ.-суд. інституцій та їх компетенцію. За мирних часів вищі суди повинні були розглядати справи військовиків не нижче командира окр. частини, а також справи, за якими винуватцям загрожувало позбавлення або обмеження заг. громадян.

прав. Вищий військ, суд розглядав не лише справи командирів окремих військ, частин і вище, а й старшин іноз. армій, які перебували на службі в укр. війську, священнослужителів та ін. цив. службовців війська. До компетенції штабних судів при дивізіях, корпусах і Гол. штабі входив розгляд усіх ін. справ, що не підлягали вищим судам. Бранці, які скоїли злочини, притягалися до відповідальності на тих самих підставах, що й військовослужбовці.

Вищий суд складався з голови і 8 судців, а штабний — з голови і 4 суддів. Усі судді обиралися жеребкуванням на 2 місяці із старшин та підстарший. У вищому суді участь прокурора і захисника у справах вважалась обов'язковою, у штабному — ні. Рішення усіх військ, судів могли оскаржуватися лише в касац. пор ядку до Генерального суду УНР. При вищих судах затверджувалися посади

І прокурора, його товаришів — військ, слідчих, а при штабних — тільки військ, слідчих. Тенденція посилення карних репресій відчувалася дедалі більше. В кін. липня 1918 РМ надала міністрові внутр. справ право передавати за погодженням з міністром юстиції і військ, міністром до військ, суду справи про всі злочини проти держ. устрою України, нападів на урядових осіб цив. відомств при виконанні служб, обов'язків, про навмисне знищення або пошкодження майна і підробку грош. знаків. Винні в таких злочинах, у т. ч. цив. особи, підлягали суду за законами воєнного часу, навіть якщо такий стан не оголошувався на території, де скоєні злочини. Це було лише доповнення до широкого кола злочинів військ, підсудності, передбаченого Законом від 30.V.1918. Новому актові надавалася зворотна сила. У жовтні 1918 уряд Укр. д-ви схвалив ще одне доповнення до прийнятих законів. Відповідно до цього документа військ суди за законами воєнного часу розглядали справи, виключені із заг. підсудності (тих, хто обвинувачувався у збройному опорі владі, нападі на військовиків при виконанні ними служб, обов'язків, що тягло за собою вбивство, замах на вбивство, поранення, каліцтво чи тяжке побиття, а також справи про вбивства, розбій, пограбування, зґвалтування, навмисне знищення чужого майна). За місяць до свого падіння гетьм. уряд за вказівкою П. Скоропадського у черговий раз переглянув закони про виняткову підсудність у військ, судах. Тепер після поперед, слідства справа передавалася військ, прокуророві того вищого військового суду, в межах тер. відання якого було скоєно карний вчинок. Прокурор пересилав її разом з актом обвинувачення до відповідного штабного суду, а коли він вирішував, що треба припинити справу, то з необхідним обгрунтуванням передавав до вищого військ, суду, який приймав рішення про це у розпорядчому засіданні.

Винятковими судами особливого роду стали в Укр. д-ві окупаційні військ.-польові суди, створені за розпорядженням командування нім. військ в Україні за 4 дні до держ. перевороту 29.IV 1918. їх утворення м-во юстиції виправдовувало послабленням функції нац. суд. апарату. Військ, влада Німеччини та Австро-Угорщини зобов'язувала власні військ, суди розглядати будь-які крим. справи щодо укр. гр-н. Протестуючи проти таких дій, м-во зрештою домовилося з німцями про створення особливої узгод-жувальної комісії для розмежування функцій військ, судів Німеччини та судів України. Формально було досягнуто домовленості про звуження компетенції окупац. судів і посилення прокурор, нагляду з боку України щодо таких справ.

Літ.: Мироненко О. М., Бенько О. П. Каральний млин гетьманату (квітень - грудень 1918). К. - Дніпродзержинськ, 1993; Мироненко О. М. Суд. реформи за гетьмана П. Скоропадського. В кн.: Правова держава. Щорічник наук, праць, в. 7. К., 1996. О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази