—державний акт Раднаркому Радянської Росії, виданий у зв'язку з контрреволюц. політикою Центральної ради. Складений на підставі постанови Раднаркому від 3 (16).XII 1917 про одночасне звернення з ультиматумом до Центр. ради і з маніфестом до укр. народу. Написаний 3 (16). XII 1917 спец. комісією на чолі з В. І. Леніним і опублікований від імені Раднаркому 5 (18).ХІІ 1917 в газ. "Правда". Маніфест був документом величезної політ. ваги. Відображаючи сутність ленінської нац. політики Рад. влади, він ще раз підтвердив право укр. та ін. народів на самовизначення. "Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу,— підкреслювалося в Маніфесті,— ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо зараз же, без обмежень і безумовно" (Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 35, с. 137). Викриваючи контрреволюц. діяльність Центр. ради, Раднарком зажадав від неї припинення антирад. політики. Ленінський маніфест відіграв важливу роль у посиленні боротьби трудящих України за Рад. владу.
В. П. Шевчук.
