Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow силос-сир arrow СИМФОНІЧНА МУЗИКА
   

СИМФОНІЧНА МУЗИКА

—вид інструментальної музики, призначеної для симфонічного оркестру. Включає багаточастинні композиції та дрібні форми. В 17 — 1-й пол. 18 ст. інструм. музика виділилася як самостійний вид муз. мистецтва (найпоширеніші форми — танц. сюїта, пізніше — концерт, увертюра та ін.). У 1-й пол. 18 ст. формування С. м. пов'язане з іменами італ. композиторів А. Вівальді, А. Кореллі, Дж. Б. Самартіні та нім. композиторів Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, Г. Ф. Телемана. Особливо розвинулася С. м. із появою симфонії. Цей жанр досяг класичної форми у творчості композиторів віденської класичної школи — Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. Бетховена. В їхній творчості викристалізувався симфонізм (худож. принцип філософсько-узагальненого діалектичного відображення життя в музиці). У процесі подальшої еволюції С. м. розширювалися її ідейний зміст і форми, збагачувалися засоби оркестрової виразності. Композитори-романтики значну увагу приділяли програмній С. м. — симф. поемі, сюїті, фантазії, увертюрі, рапсодії тощо. В 19— 20 ст. в Зх. Європі найвидатнішими авторами С. м. були Ф. Шуберт, А. Брукнер, Г. Малер (Австрія), Р. Вагнер, Ф. Мендельсон-Бартольді, Р. Шуман, Й. Брамс, Р. Штраус (Німеччина), Г. Берліоз, К. Сен-Санс, С. Франк, М. Равель, К. Дебюссі, А. Онегтер (Франція), Ф. Ліст, Б. Барток (Угорщина), Е. Гріг (Норвегія), А. Дворжак, Б. Сметана (Чехія), Я. Сібеліус (Фінляндія), Дж. Енеску (Румунія), К. Шимановський(Польша).

Основоположник російської С. м. — М. Глинка. Його ідейно-естетичні принципи розвивали О. Даргомижський, М. Мусоргський, О. Бородін, М. Балакірєв, М. Римський-Корсаков. Великий внесок у розвиток С. м. зробив П. Чайковський. Визначними рос. симфоністами були також О. Глазунов, О. Скрябін, С. Танєєв, А. Лядов, С. Рахманінов,

І. Стравінський. Перші укр. симф. твори (Д. Бортнянського, Е. Ванжури, симфонія невід. автора) з'явилися в кін. 18 — на поч. 19 ст. Дальший розвиток укр. С. м. пов'язаний з творчістю композиторів М. Вербицького (увертюри), М. Лисенка (симфонія, симф. фантазія "Козак Шумка"), П. Селецького (симфонії, увертюра), П. Сокальського (фантазії). До видатних творів укр. С. м. належать "Українська симфонія" М. Калачевського (1876), симфонія В. Сокальського (1892), симфонія І. Рачинського (1915). С. м. велику увагу приділяють і рад. композитори. Значний внесок у світову муз. культуру зробили М. Мясковський, Д. Шостакович, С. Прокоф'єв (РРФСР), А. Хачатурян (Вірменія), Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, С. Людкевич, B. Косенко (Україна), К. Караєв (Азербайджан), Є. Тикоцький (Білорусія). Симф. твори посідають значне місце в творчості А. Баланчивадзе, О. Тактакішвілі (Грузія), М. Аладова, Г. Пукста (Білорусія), Ф. Амірова (Азербайджан), Я. Іванова (Латвія), А. Штогаренка, Г. Майбороди, Г. Таранова, В. Гомоляки, М. Колесси, В. Кирейка, Д. Клебанова, Р. Сімовича М. Скорика, В. Губаренка, Є. Станковича (Україна).

Літ.: Попова Т. Симфоническая музыка. М., 1963; Гордійчук М. Симфонічна музика. К., 1962; Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. К., 1969.

М. М. Гордійчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази