Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow вік-вяз arrow ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ
   

ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ

- комплекс екон. і політ, заходів, застосованих рад. владою на тер. Росії та ін. рад. республік у 1918—21. Характеризувався рядом іманентних рис і ознак.

По-перше, «В. к.» — це політика жорсткої концентрації пром. в-ва, землі, банків, транспорту, зв'язку в руках д-ви, націоналізації не лише великих, а й середніх та дрібних підприємств. Соціалізація землі і націоналізація банків, приват, залізниць, мор. і річ. транспорту розпочалися ще в кін. 1917, а «червоноармійська атака на капітал» у промисловості — саме в період «В. к.»: у травні 1918 відбулася націоналізація цукр. промисловості і заводів трансп. машинобудування; у червні 1918 — нафт, пром-сті і вел. підприємств усіх ін. галузей. З літа 1919 прискореними темпами націоналізувалися середні підприємства, а з 29.Х 1920 — усі дрібні підприємства.

По-друге, «В. к.» — це політика суворої централізації управління нар. г-вом, відома ще й під назвою «главкізм». Гол. комітети (Головпраця, Головторф, Головтекстиль, Головшкіра, Головодяг, Головпал, Голов-крохмаль та ін.) стали основою управління найважливішими галузями економіки. В них зосереджувався увесь розподіл сировини і напівфабрикатів та виробленої продукції. Усі проміжні ланки в управлінні скасовувалися: гол. к-ти безпосередньо керували підприємствами і прямо підпорядковувалися Президії ВРНГ.

По-третє, це політика хліб, монополії, концентрації в руках д-ви (Наркомпроду) всього розподілу продовольства і введення продрозверстки, тобто обов'язкової здачі селянами всіх «лишків» (понад встановлені д-вою норми на особисті і госп. потреби) сільськогосп. продуктів. Спочатку продроз-верстка охоплювала лише хліб і фураж, згодом поширилася на картоплю і м'ясо, а 1920 - на все продовольство. По-четверте, це політика перетворення кооп. об'єднань, особливо сільськогосп. і споживчих, членство в яких ставало обов'язковим для усього сільс. населення, на допоміж. орган д-ви, власне, на придаток Наркомпроду, внаслідок чого кооперація у кін. 1920 в умовах товар, голоду майже зникла.

По-п'яте, це політика втілення принципу «хто не працює, той не їсть», розподілу продуктів за картковою системою та у вигляді пайків, тобто нормованого д-вою постачання населення за його клас, приналежністю. Спочатку карткова система поширилася на хліб, цукор, сіль, сірники, мило, гас, згодом — на молоко та молокопродукти, тютюн, взуття тощо.

По-шосте, це політика заборони приват, торгівлі нормованими прод. і пром. товарами, націоналізація приват, оптових складів, торг. фірм. На практиці ця заборона порушувалась і призводила до злету спекуляції. По-сьоме, це політика натуралізації зарплати, тобто надання трудящим продовольства і предметів шир. вжитку безкоштовно або за твердими цінами замість усієї або частини зарплати. Такий захід був спричинений паралічем грош. обігу, нуліфікацією грошей, гострою нестачею товарів шир. вжитку і низькою оплатою праці. Тенденція до підвищення натур, частини оплати праці зростала і в кін. 1920 досягла майже 100 %. По-восьме, це політика зрівняльного розподілу, повного згортання грош. обігу та його витіснення натур, обміном. По-дев'яте, це політика мілітаризації в-ва, запровадження заг. труд, повинності, примус, закріплення робітників і службовців за підприємствами та установами. Спочатку вона охоплювала військ, пром-сть, з листопада 1918 — залізниці, а згодом — усі галузі нар. г-ва. Робітники багатьох підприємств переводилися на становище військовослужбовців. Встановлювались обов'язкові середні норми в-ва. Самовільне залишення підприємства прирівнювалося до дезертирства і каралося за законами воєн. часу. До праці в цив. установах у примус, порядку залучалися червоноармійці або все працездатне доросле населення у порядку труд, повинності. По-десяте, це політика жорстокого «червоного терору» з його численними жертвами.

Щодо УСРР, то політика «В. к.» тут запроваджувалася з певними відмінностями порівняно з ін. рад. республіками, зокрема Росією. Тут вона розпочалася дещо пізніше. В кін. 1918 було скасовано всі закони і розпорядження Центральної Ради, Гетьманату, Директорії та білогвардійців, поширено на Україну чинність багатьох декретів РРФСР. У березні 1919 республіку оголошено «озброєним табором», запроваджено осн. принципи «В. к.», а згодом узято курс на мілітаризацію рад. установ, створення комітетів незамож. селян, комбідів, експропріацію капіталістів і поміщиків, ізоляцію та екон. розгром «куркульства», хлібну монополію, продрозверстку тощо. Вводилася держ. монополія не лише на хліб, а й на цукор, сіль, чай. Водночас робилися спроби демократизувати управління економікою (платформа «децистів»). В Україні зберігалося чимало ненаціоналіз. середніх і дрібних підприємств, залишились у приват. власності невеликі вуг. шахти (з річним видобутком до 5 млн. пудів вугілля), значно більшим виявився грош. обіг, діяла спожив, кооперація тощо.

У цілому політика «В. к.» допомогла на певний час «стабілізувати ситуацію» у республіках, але ця політика не могла бути тривалою. Екон. розруха і загроза голоду змусили більшов. керівництво вже 1921 відмовитися від «В. к.» і запровадити нову економічну політику (неп).

Літ.: Гимпельсон Е. Г. «Воєн, коммунизм»: политика, практика, идеология. М., 1973; Винниченко В. Відродження нації, т. 1-3. К., 1990; Кульчицький С. В. УСРР в добу «воєнного комунізму» (1917-1920 рр.). К., 1994.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази