— речення, компоненти якого об'єднуються навколо одного синтаксич. центру. П. р. бувають двоскладні (двочленні) й односкладні (одночленні). Синтаксичний центр двоскладного П. р. становлять два предикативно пов'язані (див. Предикативність) головні члени — підмет і присудок ("Пісня дзвенить"). В односкладному П. р. синтаксичний центр складається з одного головного члена, а другий граматично не виражений, хоч семантично (ситуативно) він присутній ("Ніч", "Пахне грозою"). Залежно від способу вираження й значення головного члена односкладні П. р. поділяють на дієслівні (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні) та іменні (номінативні). П. р. бувають непоширені й поширені. Речення, що складається тільки з головних членів (головного члена), наз. непоширеним, а речення, до складу якого входять і другорядні члени — додаток, означення, обставина, — наз. поширеним ("Дзвонить пісня в світанкові зорі". Я. Шпорта; "Тепла зоряна ніч". М. Стельмах).
Літ.: Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. К., 1972.
М. Я. Плющ.
|
