— синтаксична одиниця, що являє собою поєднання за допомогою певного граматичного зв'язку двох або більше простих речень. Граматичний зв'язок між простими реченнями, що становлять його осн. структурні частини, виражається в С. р. сполучниками та сполучними словами й супроводиться відповідною інтонацією. За характером синтаксичних відношень і типом граматичного зв'язку структурних частин С. р. поділяють на складносурядні, в складі яких прості речення формально незалежні і з'єднані сурядним зв'язком, і складнопідрядні, відношення простих речень у яких грунтуються на синтаксичній залежності й підрядному зв'язку між ними. Окремий тип С. р. становлять безсполучникові, у яких синтаксичні відношення простих речень здебільшого співвідносні з складнопідрядними та складносурядними реченнями, але граматичний зв'язок між ними здійснюється не сполучниками і сполучними словами, а лише інтонацією та відповідним оформленням присудків.
М. А. Жовтобрюх.
|
