— історично зумовлена цілісна система основних принципів узагальнення і відтворення дійсності в мистецтві, спосіб художньої діяльності як пізнання оцінки і перетворення життєвого матеріалу на твір мистецтва. Осн. питанням М. х. є міра співвідношення між естетичним ідеалом і худож. правдою мистецтва, яка визначається залежно від світогляду митця і втілюється в стилі та індивідуальній творчій манері. В послідовній зміні одних М. х. іншими (М. х. старод. і середньовічного мистецтва, мистецтва епохи Відродження, барокко, класицизму, сентименталізму, романтизму, критичного реалізму, соціалістичного реалізму) знайшов свій вияв як розвиток самого об'єкта мистецтва — людини, так і худож. освоєння нею дійсності. В сучас. епоху гол. лінію в розвитку мистецтва визначає М. х. соціалістичного реалізму. В капіталістичному світі точиться боротьба між реалістичним мистецтвом і течіями М. х. яких є формалізм і натуралізм.
В. І. Мазепа.
|
