(грец., первісно — умовний знак для членів таємного угруповання; знак, прикмета, ознака), вищі відзнаки держави — закріплені в зак-ві країни офіц. знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в короткій формі передають одну або кілька ідей політ, чи істор. характеру та символізують суверенітет д-ви. Осн. ознаками Д. с. є: а) здатність знака чи звукового вираження лаконічно відображати істор. або політ, ідеї, які займають відповідне місце у держ. ідеології, етнопсихології, системі загальнолюд. цінностей; б) офіційність закріплення даних знаків у зак-ві країни (наявність нормат.-правових актів чи окр. положень про визнання цих знаків символами держ. суверенітету, що декларують обов'язковість використання їх на тер. д-ви). З-поміж гол. функцій Д. с. виділяють представницьку, політичну, ідеологічну (в т. ч. виховну) та соціальну, за допомогою яких розкриваються глибинна сутність і призначення Д. с, а також осн. шляхи їх впливу на сусп. та індивід, свідомість. В Україні відповідно до ст. 20 Конституції держ. символами є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.
Див. також Герб, Герб державний, Гімн, Гімн державний, Державний пра
пор.
Літ.: Баскаков 3. Биографии гербов, флагов и гимнов зарубеж. стран. М., 1967; Наріжний К. Г. Живий світ геральдики. К., 1997. П. Б. Стецюк.
