(від нім. Zeit — час і raffen — збирати, тут — ущільнювати) — сповільнене кінознімання з постійним заданим інтервалом часу між експонуваннями (див. Експозиція) послідовних кадрів. Цей інтервал може становити 0,5— 5 с (при зніманні процесів тривалістю 20—60 хв), 5—60 с (для 2—10-годинних процесів), 5 хв —2 год, а то й більше (для процесів, що тривають кілька діб). Сюжет, знятий за методом Ц. к., спостерігається на екрані прискореним, ніби стиснутим, у часі (якщо інтервал знімання становить 1 хв, а частота проекції 24 кадр/с, процес на екрані прискорюється у 1440 раз). Для Ц. к. використовують кінознімальні апарати з електроприводом, який переміщує кіноплівку на один кадр, і спец. пристроєм (цейтрафером) з мех. або електронним датчиком часу (інтервалометром), що за допомогою електромагн. реле періодично вмикає і вимикає стрічкопротяжний механізм кінокамери і освітлювальну апаратуру. Ц. к. застосовують при наук. дослідженнях дуже повільних процесів (напр., проростання насіння), створенні наук. і худож. фільмів.
О. А. Янушевський.
