— кінознімання з швидкістю (частотою) понад 4∙10 3 кадрів на секунду. Здійснюють його, користуючись високочутливою (до кількох сотень одиниць ГОСТу) плівкою, що рівномірно переміщується або нерухома. При зніманні (на рухому плівку) з швидкістю до 4∙10 4 кадр/с застосовують спосіб поділу кадру, або оптичної компенсації, при зніманні з швидкістю до 10 5 кадр/с — спосіб ультракоротких (з мінім. часом експозиції) видержок із застосуванням імпульсних джерел світла (див. Високошвидкісне кінознімання). Швидкості знімання (на нерухому плівку) до 10 6 кадр/с досягають способом іскрового освітлювання об'єкта, швидкості до 10 7 і 10 8 кадр/с — відповідно способами оптичної й електронно-оптичної комутації кадрів: зображення в кадрі утворюється променями світла, відбитими від обертового дзеркала через лінзи на нерухому плівку. Найбільші швидкості знімання (до 10 9 кадр/с) одержують, напр., растровим способом, за яким розкладене за допомогою растра оптичне зображення, створене об'єктивом, переміщують відносно нерухомої плівки, одержуючи на ній зображення у вигляді розгортки оптичної. Н. к. застосовують при досліджуванні швидкоплинних процесів і явищ (напр., ядерних реакцій, вибухів, поширення ударних хвиль), створенні учбових і наук.-популярних фільмів.
Б. О. Калашников.
