— примус до праці, що грунтується на відносинах безпосереднього панування й підкорення, на особистій залежності працівника від експлуататора. Характерний для рабовласницького і феодального суспільств. П. п.—це вияв власності експлуататора не лише на засоби виробництва, а й на самого робітника, є умовою й передумовою привласнення рабовласниками і феодалами результатів додаткової праці рабів та кріпосних селян. Широко використовувався в період т. з. первісного нагромадження капіталу. За капіталізму існує екон. примус, оснований на особистій юрид. свободі робітника, повністю позбавленого засобів виробн. і тому змушеного продавати свою робочу силу капіталісту.
|
