— сполуки металів з оксидом вуглецю. Утворення цих сполук характерне для нікелю — Ni (СО)4, кобальту — Со2 (СО)8, заліза — Fe(CO)5, Fe2(CO)9, Fe,(CO)12, хрому, молібдену, вольфраму — Е (СО)6, платинових металів — Ru (СО)5. Ru3(CO)12, Os (СО)5 тощо. К. м. бувають одноядерні і багатоядерні (залежно від кількості атомів металу в молекулі). Більшість К. м.— кристалічні речовини, добре розчиняються в органічних розчинниках, леткі, надзвичайно токсичні. Використовують як каталізатори, для одержання чистих металів тощо.
Літ.: Белозерский Н. А. Карбонилы металлов. М., 1958; Некрасов Б. В. Основы общей химии, т. 3. М., 1970.
В. В. Скопенко.
