—діяльність держави в галузі зовнішньоторг. відносин; складова частина її зовнішньої політики. Зміст Т. п. визначається існуючою в суспільстві системою виробничих відносин і відображає інтереси пануючих класів. Т. п. капіталістичних країн спрямована на захоплення нових ринків збуту, закупівлю дешевої сировини, на обмеження доступу іноземних товарів, екон. і політич. підкорення ін. країн, створення сприятливих умов для функціонування національного капіталу. Бурж. держави, використовуючи систему екон. і адм. засобів, стимулюють експорт (пільгові кредити, зменшені податки, субсидії та ін.) і стримують імпорт (тарифні й нетарифні бар'єри — мито, податки, прямі заборони тощо). Т. п. соціалістичних країн базується на монополії зовнішньої торгівлі і спрямована на всебічний розвиток взаємовигідних екон. відносин між усіма країнами. Політику в галузі зовнішньої торгівлі соціалістичні країни будують на принципах поважання над. суверенітету, додержання повної рівноправності у торг. відносинах між ними. Осн. увага спрямовується на здійснення Комплексної програми економічного співробітництва, прийнятої 1971 (див. Соціалістична економічна інтеграція). У взаємовідносинах д-в соціалістич. співдружності з країнами, що розвиваються, соціалістичні країни своєю Т. п. сприяють створенню власної пром-сті в і цих країнах, зміцненню їхньої екон. незалежності, полегшенню перебудови економіки і сусп. життя на прогресивних засадах. Т. п. щодо капіталістичних д-в основана на принципах рівності сторін, зміцнення матеріальної бази мирного співіснування країн з різними соціальними системами, спрямована на нормалізацію умов торгівлі та її розвиток на взаємовигідній основі, сприяє розрядці міжнар. напруженості. Див. також Зовнішні економічні зв'язки СРСР.
Є. Г. Панченко.
