(ДКО) — надзв. вищий воєнно-політ. орган держ. влади в СРСР, що діяв під час Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—45. Утв. спільною пост. ЦК ВКП(б), Президії ВР СРСР і Раднаркому СРСР від ЗО.VI 1941. Очолив ДКО Й. В. Сталін, який водночас був ген. секретарем ЦК ВКП(б) та головою Раднаркому СРСР. До складу ДКО входили В. М. Молотов, Г. М. Маленков, Л. П. Берія, згодом — А. І. Мікоян, М. О. Вознесенський, Л. М. Каганович.
ДКО зосередив у своїх руках усю владу в країні. За роки війни він видав бл. 10 тис. постанов і розпоряджень з різних питань військ, управління, держ. та госп. життя країни. Здійснював заг. керівництво нар. г-вом в інтересах воєн, в-ва, заходи по забезпеченню сусп. порядку та безпеки, керував будівництвом ЗС. Рішення і розпорядження ДКО беззастережно виконували всі гр-ни, рад., військ, і госп. органи, парт, і громад, орг-ції. Для вивчення і вирішення окр. невідкладних проблем військ.-госп. та оборон, будівництва ДКО створював пост, або тимчас. комітети, ради, комісії, бюро (зокрема, раду з евакуації, транспортний комітет, оперативне бюро та ін.). У всіх військово-пром. наркоматах і відомствах, на найважливіших підприємствах та будовах ДКО мав уповноважених, які втілювали в життя рішення ДКО, здійснювали жорсткий контроль за діяльністю місцевих держ. органів та посад, осіб, керівників підприємств військ, пром-сті. Органами ДКО на місцях були міські к-ти оборони, які створювалися у прифронт. районах. Органи ДКО діяли паралельно, одночасно або через посередництво конст. органів влади та управління, а іноді — замість них. Напр., там
, де було створено міські к-ти ДКО, діяльність виконкомів рад депутатів трудящих припинялася. Із закінченням війни та скасуванням надзв. стану в країні 4.IX 1945 ДКО було ліквідовано, а всі його справи передано урядові СРСР.
Літ.: Комаров Н. Я. Гос. К-т Обороны постановляет... Документы. Воспоминания. Комментарии. М., 1990; Історія д-ви і права України, ч. 2. К., 1996.
В. А. Чехович.
