(грец. - паличка) - мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, примітивного ядра (без оболонки), різних включень, відсутність міто-хондрій і хлоропластів. За формою розрізняють Б. кулясті (коки, диплококи, сарцини, стрептококи), нитчасті (див. Нитчасті бактерії), звивисті (спірили - форми зі спіральними завитками, вібріони, спірохети) та паличко-видні. Останні об'єднують Б., що не утворюють спор (власне Б.), та спороутворюючі Б. (бацили). Розмір бактеріальних клітин звичайно не перевищує кількох мікрометрів, зрідка (напр., Thiophysa macrophysa) досягає 20 мкм. Деякі Б. (напр., мікоплазми) настільки дрібні, що можуть проходити крізь бактеріальні фільтри. Багато Б. здатні до самостійного руху. У більшості з них є джгутики. Залежно від місця розташування джгутиків на клітині Б. поділяють на монотрихи(з одним джгутиком на кінці), лофотрихи (з жмутком джгутиків на кінці) та перитрихи (з багатьма джгутиками по всій поверхні). Міксобактерії пересуваються за принципом реактивного руху. Розмножуються Б. поперечним поділом, іноді брунькуванням; деяким Б. властивий примітивний статевий процес. Б., як і ін. організмам, властиві явища мінливості й спадковості. Досліджує ці явища у Б. генетика мікроорганізмів, а вивченням Б. в цілому займається бактеріологія. У бактеріальній клітині багато (від 10 до 22%) дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Виділяючи ДНК. з клітини одного штаму й додаючи її до культури іншого, можна викликати утворення мутантів (див. Мутація) з новими спадково закріпленими властивостями (див. Трансформація в генетиці). За фізіологією живлення серед Б. розрізняють гетеротрофів та автотрофів; за здатністю синтезувати необхідні для їхньої нормальної життєдіяльності ростові речовини - аук-соавтотрофів і ауксогетеротрофів (див. Ауксотрофи); за типом дихання - аеробів та анаеробів. Б. не становлять єдиної групи за походженням; вони виникли різними шляхами. Деякі з них (напр., нитчасті бактерії, азотобактер) близькі до синьо-зелених водоростей; ін. споріднені з актиноміцетами; спірохети подібні до найпростіших. Цим пояснюється існування ряду систематичних поділів Б. До Б. (у широкому розумінні) належать такі порядки: Rhodos-pirillales, Myxobacteriales, Суtophagales, Spirochaetales, Rickettsiales, Сhlamydiales і Мусорlasmatales. Бактерії дуже поширені в природі: вони завжди є в грунті, водоймах, повітрі; з ін. компонентами біоценозів, до складу яких вони входять, Б. вступають у різноманітні взаємовідношення (симбіотичні, метабіотичні, антагоністичні). Значна роль Б. у кругообігу речовин, у різних геохім. процесах, в очищенні навколишнього середовища; Б. підвищують родючість грунтів, впливають на врожайність с.-г. культур, застосовуються при силосуванні; у мікробіологічній пром-сті Б. використовуються для одержання вітамінів, амінокислот, антибіотиків, ферментних препаратів, певних харчових і бродильних продуктів тощо. Багато видів Б. спричинюють захворювання людини, тварин і рослин (див. також Бактеріози). Іл. див. на окремому аркуші, с. 288-289.
Літ.: Красильников Н. А. Определитель бактерий и актиномицетов. М.- Л., 1949; Исаченко Б. Л. Избранные труды, т. 1-2. М., 1951; Осмелянский B. Л. Избранные труды, т. 1-2. М., 1953; Холодний М. Г. Вибрані праці. К., 1970; Рубенчик Л. И. Микроорганизмы - биологические индикаторы. К., 1972; Заварзин Г. А. Литотрофные микроорганизмы. М., 1972.
Л. I. Рубенчик.
