— нормативний акт, який конкретизує закріплені Конституцією СРСР осн. принципи діяльності Верховного Суду СРСР і на цій основі визначає його повноваження, форми і методи діяльності. Прийнятий ЗО.ХІ 1979 Верховною Радою СРСР. Конституційні положення про Верховні Суди союзних і авт. республік, крайові, обл., міські суди, суди авт. областей і округів, районні (міські) нар. суди конкретизовано законами союзних республік про судоустрій, зокрема в УРСР — законом УРСР про судоустрій УРСР, прийнятим Верховною Радою УРСР 5.VI 1981.
