- адм.-тер. одиниця у Лівобереж. Україні, утв. у складі Рос. імперії згідно з імп. указом від 16(27).ГХ 1781. Фактично існувало з 19(30).І 1782. До воєводства увійшло 7 сотень Київського полку, по 12 сотень Лубенського полку і Ніжинського полку та 1 — Стародубського полку. Адм. центр — м. Чернігів. У складі Ч. н. було 11 повітів: Березнянський, Борзнянський, Гадяцький, Глинський, Городнянський, Зіньківський, Лохвицький, Ніжинський, Прилуцький, Роменський і Чернігівський. 1791 Гадяцький, Зінківський і частково Лохвицький повіти приєднано до Київського намісництва. Натомість до Ч. н. включено Конотопський і частину Коропського повіту Новгород-Сіверського намісництва. Згідно з ревізією 1782 у Ч. н. налічувалося 2 141 нас. п., у т. ч. 11 міст і 26 містечок, нас. — 746 569 чол. Намісництво ліквідовано 12(23).ХІІ 1796; його територія відійшла до Малоросійської губернії, яку 1802 було поділено на Полтавську губернію та Чернігівську губернію.
Літ.: Шафонский А. Черниг. наместничества топогр. описание с кратким геогр. и истор. описанием Малой России... К., 1851.
Л. А. Сухих.
|
