Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ч arrow ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
   

ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

- 1) У широкому розумінні — вся Чернігово-Сіверська земля, частина Київ. Русі; займала територію на Лівобережжі Дніпра — по р. Десні, її притоках та у верхів'ях р. Оки, що в давнину належали племін. об'єднанням полян, сіверян, а також в'ятичів, радимичів і кривичів. Найб. центри землі: Чернігів, Сновськ, Новгород-Сіверський, Брянськ, Муром, Рильськ, Вщиж, Путивль та ш. (у серед. 11 ст. до нього входило й Тмутараканське князівство). Як єдине держ. утворення князівство в таких межах існувало недовго. З часом воно розпалося на окр. князівства, найбільші з них — Ч. к., Новгород-Сіверське і Муромське, які у свою чергу ще поділялися на окр. уділи. В 13 ст. Черніг. землю було сплюндровано під час монг. навали. В 14 ст. більша її частина опинилася у складі Великого князівства Литовського, а Путивльське, Трубчевське і Муромське князівства стали складовою частиною Пн.-Сх. Русі (Моск. д-ви). На початку 16 ст. основна частина Черніг. землі (зі складу Вел. князівства Литовського) відійшла до Моск. д-ви, на початку 17 ст. — до Речі Посполитої (див. Чернігівське воєводство). Згідно з «Вічним миром» 1686 Річ Посполита визнала за Моск. д-вою Черніг.-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом. 2) У вузькому розумінні Ч. к. — це власне черніг. княжа волость Киш. Русі, одне з найбільших у її складі в 11—13 ст., з центром у м. Чернігові.

Осн. територія — лівобережжя Дніпра вище за впадіння у нього Десни. Першим князем Ч. к. став Мстислав Володимирович після перемоги над Ярославом Мудрим 1024 у Листвинській битві (побл. Чернігова). В 1026 Мстислав Володимирович сам запропонував київ, князеві укласти мирну угоду, за умовами якої став князем Черніг. землі; всі держ. і воєнні справи князі вирішували спільно. По смерті 1036 Мстислава Ч. к. знову перейшло під владу київських князів. Після смерті Ярослава Мудрого 1054 всі землі Київ. Русі було розділено між п'ятьма його синами. Ч. к. разом з Муромом і Тмутараканню відійшло до Святослава; княжив тут бл. 20 років. З 1097 у Ч. к. остаточно встановилася влада нащадків Святослава — Давидовичів і Ольговичів (з кін. 60-х рр. 12 ст. — виключно Ольговичів). Чернігівськими князями, зокрема, були: Всеволод Ярославич (1073—76, 1077—78), Володимир Мономах (1076—77, 1078—94), Олег Святославич (1094—96), Давид Святославич (1097-1123), Ярослав Святославич (1123-26), Всеволод II Ольгович (1126 чи 1127—39), Володимир Давидович (1139—51), Ізяслав Давидович (1151—54), Юрій Володимирович (1154— 55), Святослав Ольгович (1157—67), Ярослав Всеволодович (1179—98), Ігор Святославич (1198—1201), Всеволод Святославич Чермний (1201—12). У 12 ст. черніг. князі відігравали важливу роль у політ, житті Київ. д-ви. Деякі з них посідали великокняжий київ, стіл, інші княжили в Новгороді. Починаючи з кінця 11 ст. з'явилися ознаки розпаду Ч. к., що посилився у 12 ст. У 1096 виділилося Сіверське князівство; центрами окр. володінь стали Путивль, Рильськ, Трубчевськ, Курськ, Вщиж та ін. Дальші спроби об'єднання цих земель не мали успіху через навалу монг. орд Батия, які 1239 захопили і зруйнували Чернігів. Після цього Ч. к. фактично перестало існувати як самост. держ. утворення. У 14 ст. осн. частина його території відійшла до Вел. князівства Литовського.

Літ.: Батален Д. И. История Северской земли до пол. XIV ст. К., 1881; Зайцев А. К. Чернит, княжество.

В кн.: Древнерус. княжества X — XIII вв. М., 1975; Грушевський М. С. Історія України-Русі, т. 1—3. К., 1992; Русина О. Сіверська земля у складі Вел. князівства Литовського. К., 1998.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази