Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow висоц-відн arrow ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
   

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

- діяльність вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і найближчої підкірки), яка забезпечує акти поведінки тварин та людини і взаємодію їх із зовнішнім середовищем. Основи наук. вчення про В. н. д. заклав І. М. Сєченов, а саме вчення створив І. П. Павлов. Основу В. н. д. становлять умовні рефлекси. З безумовних рефлексів значне місце у В. н. д. займають рефлекси типу інстинктів та емоцій. Важливі елементи В. н. д.-аналіз і синтез діючих на організм різноманітних подразнень (здійснювані взаємодією підкіркових процесів). Це дає можливість тваринам і людині, з одного боку, відрізняти подразнення за властивостями та значенням для організму, з другого - внаслідок об'єднання елементарних подразників у складні їх комплекси вірно оцінювати різноманітні явища зовн. середовища та доцільно реагувати на них. В. н.-д. здійснюється за допомогою двох осн. нервових процесів: збудження й гальмування. Під час дії умовних і безумовних подразників ці процеси виникають в корі мозку, де вони можуть поширюватись або концентруватись в обмеженій ділянці. Формування і характер В. н. д. різних тварин залежить від їхнього типу нервової системи. В. н. д. забезпечує найтонше й найдосконаліше пристосування організму до умов його існування. В основі механізму пристосування лежить здатність кори головного мозку із зміною умов існування тварини швидко створювати нові та припиняти старі тимчасові зв'язки. Внаслідок цього умовні рефлекси зберігають своє життєво важливе значення тільки доти, поки вони сприяють нормалізації взаємовідношень організму та зовн. середовища. В. н. д. лежить в основі всіх життєво важливих навичок тварини (напр., розшукування і здобування їжі, обладнання житла, захист від нападу та ін.). Закономірності В. н. д., встановлені в дослідах на тваринах (за І. П. Павловим, закономірності першої сигнальної системи), властиві і В. н. д. людини. Однак В. н. д. людини має ряд особливостей. Для неї характерна краще виражена і досконаліша синтетична діяльність мозку. Мозок людини здатний створювати умовні рефлекси не тільки у відповідь на конкретні сигнали, а й на "сигнали сигналів" у вигляді почутих та прочитаних слів (за І. П. Павловим, друга сигнальна система), що забезпечує можливість абстракцій та узагальнень. Останні становлять основу нашого мислення та свідомості. Вчення про В. н. д. має велике теоретичне і практичне значення. Воно є природничо-наук. основою матеріалістичного розуміння психіки та поведінки людини, доводить правильність марксистсько-ленінської відображення теорії. Вчення про В. н. д. поклало початок новій епосі в розвитку фізіології, має велике значення для медицини, психології, педагогіки, кібернетики, біоніки, а також для наук. організації праці і спорту та багатьох ін. галузей практичної діяльності людини.

Літ.: Орбели Л. А. Вопросы высшей нервной деятельности. М. - Л., 1949; Павлов И. П. Полное собрание сочинений, т. 3, кн. 2. М. -Л., 1951; Воронин Л. Г. Курс лекций по физиологии высшей нервной деятельности. М., 1965; Анохин П. К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М., 1968; Трошихин В. А. [та ін.]. Формирование и развитие основных свойств типа высшей нервной деятельности в онтогенезе. К., 1971.

П. М. Сєрков.

 

Схожі за змістом слова та фрази