Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пере-пери arrow ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА
   

ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА

(від грец.— коло, дуга, поверхня) — частина нервової системи хребетних тварин і людини. Складається з спинномозкових нервів, черепно-мозкових нервів, вегетативних гангліїв, нервових ланцюжків і сплетень, що містяться в органах і тканинах організму і сполучені з головним мозком і спинним мозком. В П. н. с. є кілька типів нейронів, які розташовані в гангліях, та кілька типів аксонів, які належать центр. і периферичним нейронам і відрізняються за будовою (вкриті мієліновою оболонкою або безмієлінові) і діаметром (від 0,5 до 22 мкм). Осн. функцією П. н. с. є передача імпульсів нервових. Аксони об'єднуються в нерви, які можуть бути аферентними (див. Доцентрові нервові волокна), якщо вони передають нервові імпульси від чутливих закінчень {рецепторів) у мозок, еферентними (див. Від центрові нервові волокна), якщо передають імпульси від мозку до робочих органів (м'язів, залоз тощо), але найчастіше нерви бувають мішаними (містять обидва типи волокон). П. н. с. поділяється на соматичний (іннервація шкіри, скелетних м'язів, суглобів) і вегетативний (іннервація внутр. органів, кровоносних судин, гладеньких м'язів, залоз) відділи.

Літ.: Беритов И. С. Общая физиология мышечной и нервной системы. М., 1959: Привес М. Г., Лысенков Н. К., Бушкович В. И. Анатомия человека. Л., 1974; Костюк П. Г. Физиология центральной нервной системы. К.. 1977.

Ю. П. Лиманський.

 

Схожі за змістом слова та фрази