- загальний закон природи, за яким енергія ізольованої системи при будь-яких процесах, які відбуваються в ній, не змінюється, а може лише перетворюватись з однієї форми на іншу. При взаємодії матеріальної системи з навколишнім світом збільшення (зменшення) її енергії дорівнює збільшенню (зменшенню) енергії взаємодіючих з нею тіл і полів. Е. з. і п. з. відкрили в 40-х рр. 19 ст. незалежно один від одного Ю.-Р. Майєр. Г.-Л.-Ф. Гельмгольц і Дж.-П. Джоуль. Відкриття Е. з. і п. з. великою мірою вплинуло на дальший розвиток науки і техніки. Е. з. і п. з. має велике філос. значення; він є природничонаук. основою матеріалізму, оскільки доводить нестворюваність і незни-щуваність матерії та руху, свідчить про здатність матерії до різних перетворень і тим самим підтверджує матеріальну єдність Всесвіту.
|
