- 1) У Рос. імперії, в т. ч. на укр. землях у її складі, — збори представників від усіх домогосподарств села. З 1798 — розпорядчий орган сільс. громади удільних і державних селян, а після селянської реформи в Росії 1861 — й селян, які звільнилися від кріпацтва. До відання С. с. належали: вибори сільс. посадових осіб, розподіл землі на основі зрівняльного землекористування, розкладання і збір податей, оброку та натурал. повинностей, рекрут, набори тощо. С. с. міг ухвалити рішення про прийняття до громади нових членів та виключення з неї; міг позбавити недисциплін. господарів права участі у сходах на строк до 3 років. На С. с. обирався на 3 роки викон. орган — сільс. староста, який виконував рішення сходу, скликав і розпускав його; наглядав за своєчасним і точним внесенням селянами податей та виконанням різних повинностей. Сільс. староста наділявся адм. правами — міг піддавати винного громад, роботам або арешту до 2 днів, накладати штраф на суму до 1 руб. С. с. призначав ін. посад, осіб, напр., сільс. писарів, сторожів та ін. Для збору різного виду податей і оброків, які покладалися на селян, обирався спец, збирач податків.
2) У Рад. Союзі — заг. збори гр-н, які проживали на тер. сільради, для обговорення і вирішення найважливіших питань, що стосувалися їхнього життя. В УРСР С. с. за чинним зак-вом обговорював питання благоустрою, соціального, культур.-побут, обслуговування, охорони громад, порядку, дотримання сан. та протипож. правил, заслуховував доповіді про роботу виконкому сільради та ін. питання, міг обирати громад, сільс. к-ти тощо.
3) В Рос. Федерації — загальні збори гр-н, які проживають на території сільської адм.-тер. одиниці; одна з форм місцевого самоврядування.
В. А. Чехович.
