— перші с.-д. організації в Росії, які діяли у великих пром. центрах у 1895—98 до Першого з'їзду РСДРП. Початок їм поклав В. І. Ленін, який у листопаді 1895 об'єднав розрізнені марксистські гуртки і групи Петербурга в єдину орг-цію, що дістала назву петербурзького "Союзу боротьби за визволення робітничого класу". В березні 1897 відбулась нарада с.-д. груп Києва за участю представника петербурзького "Союзу боротьби", на якій було вирішено прийняти для всіх с.-д. організацій країни, за прикладом Петербурга, назву "С. б. за в. р. к.", створити в Києві загальнорос. нелегальну "Рабочую газету" і підготувати проект порядку денного І з'їзду партії. Після наради почав діяти київський "Союз боротьби за визволення робітничого класу". В грудні 1897 марксистські гуртки і групи Катеринослава також об'єдналися в катеринославський "Союз боротьби за визволення робітничого класу". На поч. 1898 на "Союз боротьби" було перейменовано московський "Робітничий союз". Ці 4 союзи своєю діяльністю справили великий вплив на розвиток с.-д. руху в усій країні. В Іваново-Вознесенську було утворено "Робітничий союз", у Миколаєві — "Союз миколаївських робітників", у Пермі — "Групу боротьби за визволення робітничого класу". Загалом с.-д. групи і гуртки діяли більш як у 50 містах. Революц. діяльність "Союзів боротьби" та ін. с.-д. орг-цій відіграла вирішальну роль в ідейній і орг. підготовці створення марксист. пролет. партії в Росії. Саме за ініціативою та безпосередньою участю чотирьох "Союзів боротьби" було скликано І з'їзд РСДРП (1898). Після з'їзду київ., катериносл. і моск. союзи, а згодом і петербурзький було реорганізовано в к-ти РСДРП. Істор. заслугою "С. б. за в. р. к." є те, що вони почали поєднувати наук. соціалізм з робітн. рухом, відкрили новий, пролет. етап у рос. революц. русі. В. І. Ленін високо оцінив діяльність Союзів боротьби, назвавши їх революц. орг-ціями, які "з'єдналися і поклали основу ,,Російської соціал-демократичної робітничої партії""
