Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow спец-стаг arrow СПОЖИВАННЯ
   

СПОЖИВАННЯ

— використання матеріальних благ, створених у процесі виробництва, для задоволення потреб економічних: кінцева фаза процесу відтворення. Розрізняють С. виробниче (продуктивне) й невиробниче. Виробниче С.— це використання засобів виробництва для виготовлення певного продукту. Переважну частину невиробничого С., або власне С, становить особисте С, тобто задоволення потреб людей у продуктах харчування, в одязі, предметах культурно-побутового призначення тощо. Друга частина використовується для задоволення сусп. потреб (функціонування закладів освіти, органів держ. управління та ін.). Залежно від виду споживаних благ С. поділяється на С. матеріальних благ, що мають речову форму, та на послуги. За формою С. може бути індивідуальним і колективним. Залежне від виробництва, С, у свою чергу, впливає на виробництво, є його вихідним пунктом, стимулює його розвиток і вдосконалення. С. органічно пов'язане з ін. фазами відтворення — розподілом і обміном. Характер цього зв'язку зумовлюється характером і метою даного способу виробництва. За капіталізму між виробн. і С. існує антагоністична суперечність, оскільки капіталістичне виробн. підпорядковане меті створення додаткової вартості і зумовлює С. тією ж мірою, якою в ньому реалізується створена додаткова вартість і формуються умови для її виробництва у дедалі зростаючих розмірах. Тому С. відстає від виробництва, що особливо яскраво проявляється в економічних кризах надвиробництва. Величезні прибутки експлуататорських класів дають їм змогу привласнювати значну масу матеріальних благ, що призводить до різкої диференціації рівня та структури С.— до надмірностей, розкоші пануючих класів і не-статків та бідності мільйонів трудящих (див. Відносне й абсолютне погіршення становища пролетаріату). Для сучас. державно-монополістичного капіталізму характерне паразитичне С, пов'язане з мілітаризацією капіталістичної економіки. Відносно високий рівень С. в деяких промислово розвинутих країнах капіталізму зумовлений більш високим рівнем розвитку продуктивних сил. Але цей рівень С. не завжди відображає відповідне становище трудящих, оскільки за ним практично криється надмірна інтенсивність праці, існує масове безробіття тощо. Для соціалізму характерне планомірне й неухильне підвищення рівня С. трудящих, поліпшення його структури на основі науково обгрунтованих норм і оптимальнішого співвідношення індивід. і колективних форм споживання, на основі розвитку та вдосконалення соціалістичного виробн. й підвищення продуктивності сусп. праці (див. Основний економічний закон соціалізму). Осн. способом розподілу фонду особистого С. є розподіл за працею, поряд з цим неухильно зростає і частка матеріальних і духовних благ, одержуваних трудящими із суспільних фондів споживання. Зростання обсягів і рівня С. є закономірністю соціалізму (див. Життєвий рівень). XXVI з'їздом КПРС передбачено дальше збільшення реальних доходів на душу населення в одинадцятій п'ятирічці на 16—18% національного доходу, що йде на С. і нагромадження, — на 18—10% ; підвищити частку фонду С. в нац. доході, здійснити широку програму підвищення нар. добробуту, повніше задовольнити попит населення на товари нар. споживання, розширити види й збільшити обсяг побут. послуг та ін. (див. Підвищування потреб закон). Систематичне і стійке зростання С. характерне й для ін. соціалістичних країн.

Н. П. Баранова.

 

Схожі за змістом слова та фрази