Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ф arrow ФЕЙЄРБАХ
   

ФЕЙЄРБАХ

(Feuerbach) Пауль Йоганн Ансельм фон (14.ХІ 1775, с. Хайнгхен поблизу м. Єни, Тюрингія — 29.V 1833, м. Франкфурт-на-Майні) — нім. криміналіст, доктор філософії з 1795, доктор права, професор з 1799, почесний член Мюнхенської академії. Батько Л. А. Фейербаха. Закін. 1799 Єнський ун-т, де вивчав філософію та юриспруденцію. Відтоді Ф. — екстраординарний професор права цього ун-ту. Читав лекції з природного права та енциклопедії права, крим. права і процесу, цив. і рим. права. З 1802 — професор крим. права в ун-ті м. Кіля, а з 1804 — м. Ландсгута.

Фейєрбах Пауль Йоганн Ансельм  - leksika.com.ua

В 1805—14 Ф. — таєм. референдар (доповідач) м-ва юстиції і департаменту поліції Бавар. королівства. В 1805—12 за дорученням уряду підготував проект Крим, уложення для королівства, який набув чинності в 1813. В 1814 через незгоди політ, характеру Ф. було відправлено до м. Бамберга, де зайняв посаду віце-президента апеляц. суду. Впродовж 1817— 33 Ф. — президент апеляц. суду в м. Ансбах. 1821 отримав чин дійсного статс, радника. Автор багатьох праць з філософії права та крим. права. Оси. з них: «Критика природних прав» (1796), «Анти-Гоббс» (1798), «Перегляд основних принципів і основних понять позитивного кримінального права» (ч. 1—2, 1799— 1800), «Підручник загального чинного у Німеччині кримінального права» (1801, 14 перевидань), «Критика Кляйнскродскенського проекту Кримінального уложення для Чурпфальц-Баварських держав» (1804); «Незвичайні кримінальні справи» (т. 1—2, 1808—11), «Кримінальне уложення для Королівства Баварія», «Думки над судом присяжних» (обидві — 1813), «Світове панування, могила людства», «Про німецьку свободу» (обидві — 1814), «Думки про публічність і гласність у кримінальному судочинстві» (1821), «Документальний виклад знаменитих злочинів» (т. 1—2, 1828—29), «Каспар Хаусер. Приклад злочинів з душевного життя людей» (1832). Ф. виступив як реформатор крим. зак-ва в Німеччині, котре діяло ще від 16 ст. (див. Кароліна). Вважається «батьком» сучасного нім. крим. права і одним з родоначальників класич. школи крим. права, кодифікатором крим. зак-ва. Він розробив основні поняття, інститути і принципи крим. права, «наповнив» ідеї і концепцію просвітників-гуманістів (Ч. Беккаріа, Ш. Л. Монтеск'є) конкр. нормат. матеріалом. Спираючись на осн. положення вчення І. Канта про моральність і право, Ф. розвинув його стосовно проблем крим. права і зак-ва. Обстоював об'єктивний характер крим. права в дусі ідеї «правової держави», верховенства права над д-вою. Він вважав, що крим. закон є «категоричним імперативом». Принципам крим. права Ф. надав чіткої лат. форми: nullum crimen, nulla poena, sine lege [немає злочину, немає покарання без закону (тобто якщо вони не передбачені в законі)]. Був першим криміналістом, хто докладно і всебічно розробив проблему осудності як підстави крим. відповідальності й побудованої на висунутій ним теорії релятивної відплати — відповідності покарання вчиненому злочину. Найсуттєвішою частиною його крим.-прав, доктрини була теорія покарання, що фактично зводилася до т. з. теорії психіч. примусу або психіч. остраху як мети покарання та як засобу запобігання злочинам, відповідно до якої джерело злочинності лежить у надрах людської підсвідомості. Ф. вважав, що для більшості людей цілком досить «остраху» перед можливим покаранням, яке передбачає закон, але до того, хто переступив закон, окрім фіз. примусу, належить застосувати і крим. закон, який загрожує правопорушнику покаранням більшим, ніж те задоволення, яке він може дістати від вчиненого злочину. Цей підхід знайшов відображення в укладеному Ф. Баварському крим. уложенні 1813. Ф. був прихильником лібер. крим. процесу. За його ініціативою 1806 законом були скасовані тортури в крим. процесі Баварії. Виступав за публічність і гласність у крим. судочинстві, проти таєм. суд. розгляду справи. У працях Ф. було закладено основу для розробки у рамках класичної школи таких важливих інститутів крим. права, як склад злочину, вина, співучасть, замах та ін., у трактуванні яких він обстоював значення об'єктивних критеріїв. Деякі з них зберігають своє значення і дотепер. 1806 Ф. був запрошений до роботи в очолюваній М. М. Сперанським Комісії укладення законів у Росії. Досвід ученого з розробки Баварського крим. уложення було використано при підготовці відповід. рос. актів, зокрема «Законів кримінальних» 1833, Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845. Підручник з крим. права Ф. став найавторитетнішим навч. посібником у Німеччині в 1-й пол. 19 ст. Для рос. ун-тів його переклав П. Д. Лодій (ч. 1, 1810) та ш. Рос. мовою було перекладено також працю Ф. «Філософсько-юридичне дослідження державної зради» (1812).

Літ.: Holder. Savigny und Feuerbach die Koriphaen der deutschen Rechtswissenschaft. Berlin, 1881; Radbruch G. Paul Johann Anselm Feuerbach. Ein Juristenleben. Gottingen, 1969; Пионтковский А. А. Уголовно-правовые воззрения Канта, А. Фейербаха и Фихте. М., 1940; Kipper Е. Paul Johann Anselm Feuerbach. Sein Leben als Denker, Gesetzgeber und Richter. Koln, 1989; Wolf M. Siebenundsechzig Thiiringer Portrats von Abbe bis Zeiss. Gehren, 1999.

В. П. Горбатенко. Ю. Я. Касяненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази