Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ф arrow ФЕЙЄРБАХ
   

ФЕЙЄРБАХ

Людвіг Андреас [28.УІІ (за ін. даними: 28.У або 28.УІ) 1804,

Фейєрбах Людвіг Андреас - leksika.com.ua

м. Ландсгут, Баварія — 23.ІХ 1872, с. Рехенберг, побл. Нюрнберга] — нім. філософ. Навчався 1823 на теол. ф-ті Гейдельб. ун-ту, з 1824 Ф. — у Берлінському ун-ті, де слухав лекції Г. В. Ф. Гегеля. У 1828 захистив дис. «Про єдиний універсальний і безкінечний розум» (з позицій гегельянства) і став приват-доцентом Ерлангенського ун-ту. 1833 за заперечення безсмертя душі назавжди був відлучений від професорської діяльності з ярликом «антихриста». З 1836 протягом 24 років жив у глухому с. Брукберг (Тюрингія), де займався наук, діяльністю. В 1848 Ф. був обраний депутатом Франкфуртських нац. зборів. З 1859 мешкав у Рехенберзі. Під кін. життя зосередився на вивченні «Капіталу» К. Маркса та ін. соц. л-ри. 1870 став соціал-демократом.

Осн. праці Ф.: «Думки про смерть і безсмертя» (1830), «Абеляр і Елоїза, або Письменник і людина» (1834), «Історія філософії» (т. 1—3, 1833—38), «Філософія і християнство», «До критики філософії Гегеля» (обидві — 1839), «Сутність християнства» (1841), «Попередні тези до філософської реформи» (1842), «Основи філософії майбутнього» (1843), «Читання про сутність релігії» (1845), «Сутність релігії» (1851), «Евдемонізм» (1856) та ін. Погляди Ф. на людину і сусп-во, право і д-ву еволюціонували через усі три (за О. Контом) фази загальнолюд. думки: теологічну, метафізичну і позитивну. За визначенням самого Ф. — «від Бога через розум до людини». На ост. етапі політ.-прав. вчення Ф. базувалося на засадах розробленої ним доктрини матеріаліст, антропологізму та емпіризму і сенсуалізму в теорії пізнання. Ще одна фундам. позиція, з якої Ф. розумів сутність д-ви і права, — послідовний атеїзм і натуралізм. Виходячи з тези «людина людині — бог», Ф. підривав основи божествен, права і доводив, що дійсне право є природним, не залежить від закону, а, навпаки, закон залежить від права, оскільки закріплює лише те, що є «правом по праву». Закон тільки «перетворює право в обов'язок для інших». Він повинен відповідати справедливості, а справедливість є заг. інтересом тих, з ким чинять несправедливість. Людина, стверджував Ф., живе не тому, що має право жити, вона має «незаперечне право жити» завдяки тому, що живе. Право для Ф. є продуктом об'єктивно існуючої матерії, яка не може бути люд. установленням. Матеріальний світ для нього сам по собі не є правом, але він передує праву і стає первинним стосовно самого права. Антропологізм став стрижнем не тільки праворозуміння Ф., а і його підходів до категорій свободи і рівності, д-ви і політики. Свобода для нього — найвища субстанція буття. Але вона, як і ідея, ніяк не може бути первинною, початком сущого, оскільки людина не народжується вільною. Свобода є осн. метою людини, результатом її виховання і освіти, ефективність яких багато в чому залежить від її вроджених здібностей. Політ, свободу Ф. тлумачив як дійсну свободу тільки в тому разі, якщо вона — «свобода матеріальна, тілесна». Він протиставляв рівність пихатості, поділу сусп-ва на стани і рішуче виступав проти штуч. розмежування людей.

Необхідність існування д-ви і політики Ф. не заперечував, однак ніколи не вважав їх за найвищу мету людства. Але він виступав проти принесення людини у жертву д-ві. Навпаки, для нього «держава розчиняється в людях» й існує лише за волею людей. Інакше індивід може деградувати у д-ві, перетворитися на «нелюда», оскільки в ній усе залежить від ласки чи свавілля самодержця. Ф. недвозначно стверджував: «Необмежена монархія — це аморальна держава». Для Ф. сутність д-ви є втіленням сутності людини. Верховні правителі, на думку Ф., не боги, а істоти, які нічим не відрізняються від ін. людей. Завдання перетворення монархії на республіку Ф. вважав таким же в ажливим «для практики і життя», як перетворення теології на антропологію у галузі мислення.

Літ.: Иодль Ф. Людвиг Фейербах. Его жизнь и учение. СПб., 1905; Деборин А. М. Л. Фейербах. М.—Ленинград, 1929; Быховский Б. Э. Людвиг Фейербах. М., 1967; Мироненко О. М. Права і свободи людини у політ, і прав, вченнях мислителів Німеччини. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази