Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МЕДИЧНЕ ПРАВО
   

МЕДИЧНЕ ПРАВО

— система правових норм, які регулюють сусп. відносини, змістом яких є здійснюваний мед. працівниками за допомогою мед. засобів вплив на фіз. та псих, стан людини. Це, зокрема, відносини, пов'язані з наданням медичної допомоги — діагностичної, лікувальної, первинної, невідкладної (швидкої), спеціалізованої, реабілітаційної, медичного втручання, трансплантації органів і тканин людині, корекції (зміни) статі тощо. До мед. відносин також належать забезпечення хворих лікарськими, протезно-ортопедичними, коригуючими засобами; проведення медичної експертизи; проведення медико-біологічних експериментів за участю людини. Мед. відносини регулюються Конституцією України, яка закріпила право на охорону здоров'я, мед. допомогу і медичне страхування (ст. 49), Основами законодавства України про охорону здоров'я (1992), Законами України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» (1991, в ред. 1998), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994), «Про донорство крові та її компонентів» (1995), «Про лікарські засоби» (1996), «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» (1999), «Про психіатричну допомогу», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про інплантацію електро-кардіостимуляторів» (усі — 2000), постановами КМ України, нормат. наказами М-ва охорони здоров'я України, інструкціями тощо. М. п. притаманні специф. риси. Це, по-перше, наявність мед.-спец, норм, пов'язаних з методикою лікування, встановленням ступеня втрати працездатності, проведенням мед. маніпуляцій, операцій на людині, штуч. заплідненням, стерилізацією чоловіків і жінок, констатацією смерті тощо. Такі норми є біологічними і технічними (техніко-біологічними) і водночас правовими, оскільки їх додержання обов'язкове для мед. працівників усіх мед. закладів незалежно від форм власності. По-друге, у структурі М. п. значне місце посідають норми про соціальний захист особи при застосуванні до неї мед. впливу, зокрема при лікуванні лікарськими засобами, проведенні мед. втручання, обмеженнях щодо донорства, встановленні у визначених законом випадках обов'язкових мед. оглядів, вакцинації, примус, лікуванні тощо. По-третє, тісний зв'язок М. п. з моральністю, етикою. Етичні норми виступають у М. п. нормами-принципами, які полягають у безоплатності гарант, мінімуму мед. допомоги, неможливості відмови лікаря надати мед. допомогу пацієнтові, безоплатності донорства, забороні евтаназії, забезпеченні лікар, таємниці. За своєю суттю М. п. є соціальним правом, єдиним правовим механізмом, за допомогою якого реалізується право кожної людини в Україні на одержання мед. допомоги. Основою дії цього механізму є сусп. засади, а саме: закріплене в Конституції та Законах України право гр-н на мед. допомогу і держ. гарантування цього права; наявність та функціонування держ. і комунальних мед. закладів системи охорони здоров'я; держ. фінансування встановленого законом гарантованого мінімуму мед.-сан. допомоги; загальність спеціаліз. мед. правил та обов'язковість їх додержання усіма мед. працівниками країни при наданні мед. допомоги. Для М. п. характерні: поєднання сусп. і приватних засад, імперативного і диспозитивного способів правового регулювання; соціально-забезпечувальна спрямованість; мед. спеціалізація; чітко визначені етико-правові принципи. Осн. принципи М. п.: рівність можливостей кожного гр-нина в отримання мед. допомоги; її доступність для кожного гр-нина; безоплатність гарантованого мінімуму мед.-сан. допомоги; кваліфікованість мед. допомоги, зокрема її відповідність сучас. рівню науки і техніки в галузі медицини; відповідальність д-ви за стан охорони здоров'я населення; заборона дій мед. працівника на шкоду пацієнтові.

Структура системи М. п. як об'єктивно зумовлена внутр. будова цієї галузі права складається із загальної та особливої частин. До загальної частини належать положення щодо організації надання мед. допомоги в цілому. Вона включає: норми, які встановлюють предмет і завдання М. п.; його осн. принципи та джерела; поняття і зміст мед. допомоги та мед. діяльності як особливого виду сусп. діяльності; поняття та обсяг гарантованого мінімуму мед.-сан. допомоги; суб єкти М. п.; права та обов'язки сторін мед. правовідносин. До особливої частини належать правові положення, які регулюють надання окр. видів мед. допомоги, встановлюють окр. права та обов'язки учасників цих відносин. Осн. інститутами мед. права є: мед.-сан. допомога матері та дитині і планування сім'ї; правове регулювання репродуктивної функції людини; забезпечення гр-н лікарськими, протезно-ортопедичними та коригуючими засобами; правовий статус пацієнта; етико-правовий статус мед. працівника; м ед.-дослідницьке право; мед. експертиза. Ядром М. п. є інститут мед.-сан. допомоги.

Літ.: Гладун 3. С. Зак-во о здравоохранении: проблемы формирования новой теор. модели. «Гос-во и право», 1994, № 2; Малеина М. Н. Человек и медицина в совр. праве. М., 1995; Болотіна Н. Б. Мед. право у системі права України. «Право України», 1999, № 7.

Н. Б. Болотіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази