— мови монг. народів (див. Монголи), що утворилися в 14—16 ст. у зв'язку з розпадом імперії Чінгісхана та його наступників. Сформувалися на основі діалектів монг. племен. Серед М. м. розрізняють пн.-монгольські (власне монгольська мова, бурятська мова, калмицька мова, ойратська), характерною рисою яких є сингармонізм (сингармонічні мови), пд.-східні (баоанська, дагурська, дунсянська, монгорська), яким не властивий сингармонізм (несингармонічні М. м.), і проміжні (давньомонг. писемна мова й могольська мова). Писемними з сучас. М. м. є монгольська, бурятська й калмицька.
Літ.: Санжеев Г. Д. Сравнительная грамматика монгольских языков, т. 1 -2. M., 1953—64.
І. О. Дяченко.
