(від лат. candidatus — одягнений у біле) — перший вчений ступінь в СРСР, що присуджується особам з вищою освітою, які здали кандидатський мінімум і прилюдно захистили кандидатську дисертацію. Запроваджено постановою РНК СРСР від 13.І 1934. Ступінь К. н. присуджують учені ради вузів (ф-тів) або н.-д. установ. Кандидатські дисертації розглядає Вища атестаційна комісія при Раді Міністрів СРСР.
|
