—одна з класичних бурж. концепцій про співвідношення держави і права, яка тлумачить його в дусі "примату" права над державою, поза їхнім зв'язком з екон. базисом. Виникла в 18 ст. в період боротьби буржуазії за владу. Осн. термін "П. д." т.— "правова д-ва" ввів у наук. обіг І. Кант. Положення "П. д." т. служили обгрунтуванням бурж. права приватної власності, формальних загальнодемократичних прав і свобод, формальної бурж. законності і мали у різних її представників (І. Кант, У. Блекстон, М. Сперанський, Л. Штейн, Р. Моль та ін.), залежно від
конкретних умов, буржуазно-ліберальний, консервативний або буржуазно-демократичний характер. "П. д." т. взяли на озброєння й праві опортуністи, які почали широко використовувати її у боротьбі проти марксистського вчення про базис і надбудову. Сучасні реакційні бурж. юристи надають "П. д." т. характеру доктрини верховенства "судового права" і антикомуністичної спрямованості, намагаючись довести, ніби бурж. д-ви є правовими, а соціалістичні не зв'язані з правом. Насправді марксизм-ленінізм, виходячи з тісного взаємозв'язку д-ви і права, не протиставляє їх. У країнах соціалізму всі без винятку органи д-ви діють у межах існуючого права. Соціалістичні країни виходять з необхідності постійного вдосконалення принципу соціалістичної законності в держ. управлінні і сусп. житті.
Літ.: Туманов В. А. Буржуазная правовая идеология. М., 1971.
Н. С. Прозорова.
|
