(ВЦВК) - найвищий законод., викон. та контролюючий орган держ. влади в рад. Росії у період між Всерос. з'їздами рад. Діяв з 1917 по 1938. Відповідно до конституції РРФСР 1918 і 1925 ВЦВК обирався Всерос. з'їздом рад і був відповідальний перед ним. Форма діяльності ВЦВК — засідання, а з 1919 — сесії. Президія ВЦВК була найвищим органом держ. влади РРФСР у період між сесіями ВЦВК.
ВЦВК утворював уряд РРФСР - Раду нар. комісарів (РНК), визначав заг. напрями його діяльності і всіх ін. органів держ. влади, здійснював законод. роботу, нагляд за дотриманням конституції тощо. До утв. СРСР (1922) відігравав роль міждерж. органу во-єнно-політ. та екон. союзу рад. республік: до його складу від кожної з них обиралася певна кількість членів ВЦВК. Так, починаючи з 4-го Всеукраїнського з'їзду рад, до ВЦВК від України делеговано 30 членів і 13 кандидатів у члени. Діяльність ВЦВК контролювалася і спрямовувалася відповідними парт, органами. ВЦВК припинив своє існування у зв'язку з прийняттям Конституції СРСР 1937 і обранням Верх. Ради РРФСР.
