(ЦВК) - постійно діючий вищий орган рад. влади в Україні, обраний 1-м Всеукр. з'їздом рад у Харкові 12(25). XII 1917. Очолював ЦВК Ю. Медведєв. Строки скликання, їх періодичність, структура, повноваження, порядок роботи К-ту не були визначені. Як верховна державна влада між з'їздами рад Комітет виконував одночасно функції і законодавчого, і виконавчого, і розпорядчого, і контролюючого характеру. ЦВК займався питаннями формування уряду, держ. зв'язків і відносин з рад. Росією, визначення основ зовн. політики, скасування нор-мат. актів цар. влади і Центр. Ради, військ, будівництва, організації роб. контролю, діяльності місц. рад та ін.
У структурі ЦВК діяли Президія та відділи. Комітет приймав декрети, маніфести, постанови, звернення, видавав накази тощо. 2-й Всеукр. з'їзд рад (берез. 1918) сформував новий склад ЦВК і обрав його головою В. П. Затонського. Комітет став більше уваги приділяти завданням організації б-би проти інтервенції та контрреволюції, визначенню основ соц. нар. г-ва, трудовій і військовій мобілізації тощо. 30.III 1918 ЦВК ухвалив обрати Бюро з 21 свого члена для пост, перебування у м. Таганрозі (тепер у РФ), надавши йому право приймати будь-які рішення, але з наступною їх ухвалою на пленумах ЦВК, які мали скликатися щомісяця.
18.IV 1918 ЦВК ухвалив у Таганрозі рішення утворити з членів Президії ЦВК і Нар. Секретаріату Всеукр. бюро для керівництва повст. б-бою «проти німецьких окупантів» на чолі з М. О. Скрипником. У липні 1918 цей фактично надзв. орган з 9 осіб поступився ін. надзв. інституції — Всеукр. Центральному військ.-рев. комітетові. У березні 1919 ЦВК офіційно склав свої повноваження перед Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом (ВУЦВК).
Літ.: Більшов. орг-ції України в б-бі за перемогу Вел. Жовт. соц. революції. К., 1949; Вел. Окт. соц. революция на Украине. К, 1957, т. 2; Укр. парламентаризм: минуле і сучасність. К., 1999.
О. М. Мироненко.
