— контрреволюц. Політ. акт рос. царизму, що полягав у розпускові З (16).VІ 2-ї Державної думи, арешті членів думської соціал-демократичної фракції і виданні нового закону про вибори до 3-ї Держ. думи. За цим законом, у кілька разів скорочувалося і без того незначне представництво робітників і селян у Думі, забезпечувався її чорносотенно-кадетський склад. Т. п. знаменував поразку революції 1905—07 в Росії, тимчасову перемогу сил контрреволюції, початок періоду столипінської реакції — масових репресій проти робітників і селян, чорносотенного терору.
|
