— своєрідний синтаксичний мовний зворот (іноді з відхиленням від загальноприйнятих норм), за допомогою якого досягається особлива, потрібна авторові виразність художньої мови. Ф. с. наз. і синтаксичними фігурами. До Ф. с. відносяться інверсія, анафора, асиндетон, полісиндетон, еліпсис, умовчання, повтор, паралелізм тощо. Див. також Риторичні фігури.
Ф. Д. Пустова.
