(лат. optimum — найкраще) — найбільш ефективний стан народного господарства. Н. о. характеризується найдоцільнішим використанням матеріальних, трудових і фінанс. ресурсів, найраціональнішою взаємодією суспільства і природи. Н. о. передбачає не тільки найкращу організацію продуктивних сил, але й оптимальну, тобто відповідну станові продуктивних сил, систему виробничих відносин. Суперечності між сусп. характером виробн. і приватнокапіталістичною формою привласнення виключають можливість досягнення в капіталістичному г-ві оптимальності, йому властиві диспропорційність і анархія виробн. За соціалізму сусп. власність на засоби виробн. забезпечує можливість організувати нар. г-во планомірно і на цій основі найбільш ефективно, тобто досягти оптимальності. Важливою ознакою оптимальності соціалістичного нар. г-ва є пропорційність між виробн. засобів виробн. і виробн. предметів споживання, окремими галузями виробн., між розподілом сукупного продукту на фонди заміщення і національний доход, фондом нагромадження і фондом споживання, між пропозицією товарів і попитом на них тощо. Оптимальність соціалістичної економіки в динаміці найчіткіше виявляється у високих темпах розширеного відтворення, зростанні продуктивності сусп. праці, дедалі повнішому задоволенні матеріальних і духовних потреб усіх членів суспільства тощо. О. Д. Заруба.
|
