(ВПС) - вид збройних сил держави, призначений для дій разом з іншими видами збройних сил і самостійно при виконанні оперативних і стратегічних завдань. На ВПС покладаються завдання: боротьба за панування в повітрі, сприяння своїм військам і ВМФ, завдавання масованих і раптових ударів по авіац., ракетних, сухопутних та мор угрупованнях, руйнування важливих військ об'єктів глибокого тилу противника, здійснення десантування та повітр. перевезень своїх військ, ведення повітр. розвідки. ВПС мають високу мобільність і маневреність, здатність застосовувати різні засоби ураження, можливість уражати великі й малорозмірні об'єкти. ВПС у більшості економічно розвинутих країн були створені ще до поч. 1-ї світової війни, а в період 2-ї світової війни різко зросли, виникли великі авіац. об'єднання. Рад. ВПС, створені разом з Червоною Армією, під час громадян. війни вели активні бойові дії. Високу бойову якість рад. авіація показала у Великій Вітчизн. війні 1941-45. За мужність і відвагу 2420 авіаторам присвоєно звання Героя Рад. Союзу, 65 льотчиків удостоєні цього звання двічі, а О. І. Покришкін і І. М. Кожедуб - тричі. Рад. ВПС 70-х рр. оснащено сучас. авіац. технікою та зброєю. ВПС СРСР складаються з далекосяжної, фронтової та військово-транспортної авіації. Морська авіація і авіація ППО входять відповідно до складу ВМФ та Військ протиповітряної оборони країни. До ВПС США, Великобританії та Франції належать і з'єднання балістичних ракет. На озброєнні сучас. ВПС є реактивні, надзвукові і всепогодні ракетоносці й бомбардувальники, винищувачі-бомбардувальники, винищувачі та бойові вертольоти, оснащені ракетами й радіоелектронним обладнанням. Організаційно ВПС країни складаються з авіаційних з'єднань і частин, з частин тилу, зв'язку та радіотехнічного забезпечення. Див. також Авіація, Винищувальна авіація, Винищувально-бомбардувальна авіація, Повітряно-десантні війська.
Літ.: Шишов Л. М. Советские Военно-Воздушные Силы. М., 1974; Вооруженные силы капиталистических государств. М., 1971
О. I. Куйбін.
