Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ
   

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ

прикінцеві положення конституції — елемент структури осн. закону (структурна частина), що містить норми, більшість яких має тимчас. характер і слугує адаптації сусп.-політ. і держ. життя до вимог новоприйнятої конституції. П. п. к. включено до структури переважної більшості осн. законів, вони є їх невід'єм. складовою, сформульовані в окр. розділі (частині, главі), який є водночас завершальним. Прикладом може бути розд. XV «Перехідні положення» Конституції України. Назва розділів П. п. к. може бути різною: «Перехідні положення» (Вірменія, Греція, Грузія, Україна), «Вступ конституції в силу і перехідні положення» (Бельгія), «Перехідні й додаткові положення» (Люксембург), «Тимчасові й прикінцеві положення» (Македонія) або, найчастіше, «Перехідні й прикінцеві (заключні) положення».

У деяких конституціях П. п. к. сформульовано у вигляді своєрід. додатку до осн. тексту (Азербайджан, Болгарія, Іспанія, Італія, Нідерланди тощо). Він не є розділом конституції, але становить частину її структури. Назви таких додатків різні. Від їх назви, як і від назви відповідних розділів, певною мірою залежить зміст. Зокрема, в додатку або розділах з заключними (прикінцевими) положеннями йдеться про порядок набуття чинності конституцією. Норми, що містять П. п. к., у більшості випадків викладено в статтях, нумерація яких є наскрізною для усіх розділів. Проте іноді ці норми сформульовано за змістом не статей, а пунктів з окремою нумерацією (Бельгія, Росія, Україна). В Молдові відповід. розділ складається із статей, окремо пронумерованих не арабськими, а рим. цифрами. Додатки щодо П. п. к. зазвичай поділяються на пункти або параграфи. Вказані особливості віднесено до т. з. юридичної техніки, що використовується при укладанні текстів осн. законів. їх наявність є свідченням перехідного, тимчас. характеру відповід. конст. норм. За заг. змістом П. п. к. мають багато спільного. Це зумовлено призначенням прав, регулювання, здійснюваного на основі норм, які вони містять. П. п. к. як складова конституцій, незалежно від їх форми, покликані забезпечити правонаступництво в організації і діяльності тих інститутів, які, незважаючи на зміни в їх статусі, були збережені за новою конституцією. Прикладом можуть слугувати пункти розд. XV Конституції України, де йдеться про правонаступництво щодо таких інститутів, як ВР України, Президент України і КМ України. Нерідко в П. п. к. визначаються строк формування нових конст. інститутів або умови введення в дію окр. положень нового осн. закону. Так, КС України мав бути сформований відповідно до Конституції протягом 3 місяців після набуття нею чинності (п. 6 розд. XV Конституції України). Або згідно з п. 11 Конституції ч. 1 ст. 99 цього ж розділу, де названо грош. одиницю України — гривню, вводилася у дію після введення самої нац. грош, одиниці. З ін. боку, в П. п. к. може застерігатися дія на певний строк окремих норм конституції, чинної раніше, або зак-ва, яке вочевидь суперечить новій. Напр., відповідно до п. 13 розд. XV Конституції України протягом 5 років після набуття нею чинності зберігав порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також порядок проведення огляду та обшуку житла або ін. володіння особи, який не відповідав конституційно визначеному порядку вчинення відповід. дій за вмотивованим рішенням суду. П. п. к. можуть містити й ін. норми, призначенням яких є забезпечити саме «перехід» до правового регулювання на змістових засадах, визначених новим осн. законом. З цим, зокрема, пов'язано вимогу п. 1 розд. XV Конституції України, за якою закони та ін. нормат. акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними в тій частині, що їй не суперечать. Под. вимоги встановлено П. п. к. деяких ін. країн (Греція, Італія). В ін. випадках вони об'єктивно випливають із самої природи конституції як нормат.-прав. акта найвищої сили.

Будучи складовою конституції, П. п. к. мають відповідну юрид. природу. Тому внесення до них змін повинно відбуватися у такому ж порядку, як і до ін. частин конституції, якщо інше прямо не застережено. Проте більшість прав, норм, що містять П. п. к., мають тимчас. характер. Після реалізації змісту цих норм вони фактично вичерпуються, а відповідні положення стають т. з. мертвою буквою. Питання їх форм, скасування є, по суті, питанням юрид. техніки. Водночас скасування того чи ін. П. п. к. є скасуванням положення саме осн. закону.

Літ.: Конституції нових держав Європи та Азії. К., 1996; Конституции гос-в Европ. Союза. М., 1999.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази