— систематизація норм міжнародного права шляхом вивчення різних його джерел, узгодження їх між собою та усунення суперечностей між ними. Ідея К. м. п. виникла в епоху бурж. революцій в Європі. Тенденція К. м. п. особливо посилилась з 2-ї пол. 19 ст. Вона знайшла свій вияв, зокрема, у виступі в Англії 1858 харківського проф. Д. І. Каченовського. Було складено ряд проектів міжнар. кодексів, над якими працювали насамперед Інститут міжнар. права та Асоціація міжнародного права. В 1928 на 6-ій американській конференції прийнято Бустаманте кодекс. К. м. п. може бути офіційною (проводиться спільно всіма д-вами або рядом їх) і неофіційною, або науковою (пра водиться нац. і міжнар. наук. установами або окремими вченими). В післявоєнний час К. м. п. є одним із завдань Організації Об'єднаних Націй, що передбачено її статутом (ст. 13). В 1947 при ООН організовано Комісію міжнародного права ООН, яка вже розробила ряд проектів міжнар. актів. Кодифікацію спец. галузей проводять і ін. органи ООН (напр., Комісія по правах людини) та спеціалізовані установи (напр., Міжнародна організація праці). У країнах соціалістичної співдружності систематично здійснюється міжнар.-правова кодифікація у вигляді багатосторонніх договорів і угод (напр., Статут Ради Економічної Взаємодопомоги).
